Вже понад рік більшість новин для нас – це суцільний страх, біль і горе.
“Досить часто мене питають як підтримати тих, кого війна торкнулася особисто. Поруч із ними ми зазвичай відчуваємо безпорадність та безсилля, а інколи навіть сором та провину, – говорить психотерапевтка Альона Данилюк. – Не знаємо як підтримати. Боїмося зробити ще гірше. Шукаємо слова підтримки та не знаходимо. Від того обираємо взагалі мовчати”.

Уявити який біль, жах та відчай щодня витримують ті, хто втратив близьких, домівки, тим хто чекає рідних з війни чи з полону, має близьких, що зникли безвісти, ми не можемо. Ми можемо лише співчувати та намагатися зрозуміти почуття людей, а також надати їм ту підтримку, яку вони хочуть від нас отримати.

Що таке підтримка?
Підтримка – це слова та дії, що можуть бути опорою для іншого. Те, що зберігає життєздатність близької людини, підкріплює та зміцнює її. Аби їй було легше проходити непростий шлях.

Як же підтримати людину, яка пережила втрату, або знаходиться у постійній напрузі та тривозі через невідомість та страх за близьких? У цій справі також є свої правила, яких потрібно дотримуватись.

Що можна і треба робити?
1. Висловлювати небайдужість.
“Я знаю/бачу/відчуваю/помічаю, що тобі недобре/боляче/лячно. Я тебе люблю і мені не все одно що з тобою відбувається”.

2. Казати про бажання допомогти.
“Я би дуже хотіла якось тобі допомогти/підтримати тебе/знайти потрібні слова, але не знаю як і боюся сказати щось, що ще більше тебе засмутить”.

3. Розпитувати.
“Як я можу тобі помогти? Як я можу тебе підтримати сьогодні? Що можу для тебе зробити? Як я можу з тобою про це говорити, аби не робити тобі болісніше?”

4. Допомагати діями.
Якщо людина просить про конкретну допомогу і ви можете допомогти, це чудово. Якщо ж жодних дій вона не потребує, не наполягайте.

5. Розділити емоції.
В психотерапії є таке поняття – контейнування емоцій. Контейнування – це внутрішня здатність бути якісно присутнім і при цьому витримувати власні емоції та переживання іншої людини. Якщо ви здатні витримувати сильні емоції іншої людини й залишатися поруч із нею, дати їй можливість говорити про ці почуття, вивантажувати їх з психіки, в такий спосіб проживаючи, знайте, що ви робите дуже багато!
“Розкажи мені про свій біль/тривогу/страх/відчай. Я витримаю твій біль”.

6. Вірити, любити, пишатися, дякувати.
“Я тебе дуже люблю! Я вірю, що він живий/що ти зможеш з цим впоратися. Пишаюся ним/тобою”.

Чого робити не слід
1. Уникати болісної теми.
Не удавайте, що нічого не сталося. Людині важливо валідизувати (усвідомити, визнати справжніми, дійсними) її почуття та відчути, що вона не самотня.

2. Робити “як краще”. Коли ми робимо щось для іншої людини, на питаючи в неї, чи потрібно це їй, ми робимо це не для неї, а для себе. Питайте: “Як для тебе краще?” і робіть те, про що каже людина.

3. Знецінювати емоції та втрати.
“Інші життя втратили, а ти лише домівку/руку-ногу. Іншим гірше, ніж тобі”….

4. Зупиняти прояв емоцій.
“Не плач! Не засмучуйся! Не побивайся так”, – це фрази-табу, які у жодному разі не можна казати постраждалим. Сльози – це не лише зовнішній прояв емоцій, це вихід болю. Якщо вам важко дивитися, як людина постійно плаче, скажіть про свої відчуття: “Я не можу просто дивитися на твої сльози та не знати, чим тобі допомогти”.

5. Казати “Я тебе розумію”
Аби зрозуміти людину у її горі, треба бути нею. Тому замість цієї фрази краще використовуйте “Я навіть не уявляю, як ти зараз почуваєшся, але я поруч і ти можеш не мене розраховувати”

6. Пхати своє.
Власний досвід, історію сестри чи подруги… Якщо ви маєте чужий досвід у подоланні схожої ситуації, запитайте у постраждалого, чи можете ви ним поділитися, аби у такий спосіб бути йому корисним.

7. Наполягати на своєму.
Якщо людина не хоче розмовляти, це цілком нормально. А ви маєте поважати її право на це. Спитайте “Чи хочеш ти поговорити про це? Якщо ні – то я не наполягатиму, але обов’язково дай мені знати, коли у тебе виникне потреба проговорити це, або буде потрібна моя підтримка”

8. Давати непрохані поради
“Краще тобі зробити ось так…” Не кажіть цього у жодному разі! Адже у нестабільному емоційному стані людина може прийняти не вірне рішення, у наслідках якого потім може звинуватити вас.

Обережність, ще раз обережність
1.Жартувати та намагатися розвеселити постраждалого.
Якщо людина у гострому горі/тривозі/страху, жарти та спроби розвеселити будуть не доречними. А от коли гострий стан минув, можливо з дозволу людини трішки й посміятися.

2. Обійми і будь-який тілесний контакт.
Тактильність – завжди “тонкий лід”. Якщо це дуже близька вам людина і ви добре знаєте її ставлення до проявів тактильності, тоді зважте на це і, можливо, обійміть. Людей малознайомих можна обіймати лише після їхньої згоди.

3. Давати гроші. У нас так заведено, у найтяжчий момент горювання запхати у долоню чи кишеню горюючого купюру зі словами: “Тобі потрібно. Тобі знадобиться”… Краще замість цього повідомте людину, що ви готові допомогти їй фінансово у разі потреби: “Якщо тобі будуть потрібні гроші, повідом мене, я обов’язково допоможу”.

Наостанок пораджу навіть у найважчий час горювання, зберігайте ті самі стосунки з людиною, які були до цього. Будьте поруч, будьте уважними, делікатними і обережними. Розпитуйте, а не допитуйте. Вислуховуйте відповіді до кінця. Не нав’язуйте підтримку і допомогу у разі відмови.
Не намагайтеся дати підтримку з дефіциту! Якщо ви самі у важких переживаннях, не відчуваєте себе достатньо стійкими, ви будете поганою опорою для іншого. подбайте спочатку про себе. Рухайтесь залежно від власних сил і ресурсу.

Фото з відкритих джерел
Матеріал створений у рамках
Програми партнерства у галузі мас-медіа в Україні
IREX/Представництво Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів