С 15 июля на официальном сайте Гостуризмкурорт в разделе «Деятельность Гостуризмкурорт» в подразделе «Регуляторная деятельность» обнародован проект Закона Украины «О внесении изменений в законы Украины «О туризме» и «О страховании» относительно усовершенствования положений с учетом опыта регулирования рынка туристических услуг в государствах-членах Европейского Союза. Согласно документу, минимальный размер финансового обеспечения туроператора составляет 500 000 евро.
Для турагента минимальный размер финансового обеспечения составляет 50 000 евро.
Этот важный для существования субъектов туристической деятельности документ удачно спрятали от общественности, не сообщив о его главных принципах отдельной новостью. Учитывая летнее время года, когда участникам туристического рынка не до государственных дел, документ тихонько пролежал бы в дебрях государственной организации отпущенные ему для замечаний и предложений от объединений, физических и юридических лиц 30 календарных дней, после чего его бы исподтишка отдали бы на подпись Януковичу. Потом бы все удивлялись: откуда это взялось, и почему мы об этом не знали? Тем более, что Проект не имеет ничего общего с Предложениями общественности и субъектов туристической деятельности относительно изменений в ЗУ «О туризме».
На этом основании редакция "Новостей Турбизнеса" опубликовала данный ПРОЕКТ и призывает не быть равнодушными, иначе его примут в предложенном виде. А это значит, что туристическое сообщество постигнет крах. Проектом предусмотрено: для туроператора, который в течение года, предшествующего году получения финансового обеспечения, направил за границу не более 50 000 туристов, минимальный размер финансового обеспечения составляет 500 000 евро. Для туроператора, который в течение года, предшествующего году для получения финансового обеспечения, направил за границу более 50 тысяч туристов, финансовое обеспечение увеличивается на 250 000 евро за каждые последующие 50 0000 туристов.
Для турагента минимальный размер финансового обеспечения составляет 50 000 евро.
По мнению разработчиков проекта, все это способствует «улучшению» получения услуг туристами, а для субъектов туристической деятельности создаст равные возможности на рынке туристических услуг. 

ПРОЕКТ
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про туризм» та «Про страхування» щодо удосконалення положень з урахуванням досвіду регулювання ринку туристичних послуг у державах-членах Європейського Союзу

Верховна Рада України  постановляє:
I. Внести до Закону України «Про туризм» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 13, ст. 180; 2009 р., № 38, ст. 535; 2010 р., № 49, ст. 567; 2011 р., № 11, ст. 69; із змінами, внесеними Законами України від 8 липня 2011 року № 3679-VI, від 9 лютого 2012 року № 4385-VI, від 2 жовтня 2012 року № 5316-VI) такі зміни:

1) абзац четвертий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
«туристичний продукт – попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за загальною ціною, до складу якого можуть входити послуги перевезення, розміщення, інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації об’єктів відвідувань), послуги з організації конференцій, семінарів, інших заходів, реалізація характерних та супутніх туристичних послуг, реалізація сувенірної продукції тощо)»;

2) у статті 5:
абзаци другий і третій частини другої викласти в такій редакції:
«туристичні оператори (далі – туроператори) – юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація в’їзного, внутрішнього, виїзного туризму шляхом формування, просування та реалізації туристичних продуктів (послуг) туристам (замовникам), а також діяльність із надання/реалізації/виготовлення характерних та супутніх туристичних послуг та товарів і, які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
туристичні агенти (далі – турагенти) – юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги туроператорам щодо просування та реалізації туристичних продуктів (послуг) туристам (замовникам), а також діяльність із надання/реалізації/виготовлення характерних та супутніх туристичних послуг та товарів шляхом укладання договорів на туристичне обслуговування від імені туроператорів»;

в абзаці п’ятому частини другої слова «і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу» виключити;

частину третю викласти в такій редакції:
«Перелік посад фахівців туристичного супроводу та кваліфікаційні вимоги до них визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин»;

3) доповнити Закон статтею 51 такого змісту:
«Стаття 51. Державний реєстр суб’єктів туристичної діяльності
Державний реєстр суб’єктів туристичної діяльності є автоматизованою базою даних, формування якої передбачає накопичення, оброблення, систематизацію, зберігання, захист і використання відомостей про суб’єктів туристичної діяльності.

Відомості про суб’єктів туристичної діяльності вносяться до Державного реєстру суб’єктів туристичної діяльності безкоштовно, на підставі декларацій, що подаються такими суб’єктами в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Державний реєстр суб’єктів туристичної діяльності формується з метою:
ведення обліку суб’єктів туристичної діяльності;
надання безпечних та якісних туристичних послуг;
забезпечення споживачів туристичних послуг достовірною інформацією про суб’єктів туристичної діяльності;
автоматизованого оброблення інформації про суб’єктів туристичної діяльності;
надання довідкової інформації споживачам туристичних послуг.

Формування та ведення Державного реєстру суб’єктів туристичної діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері туризму та курортів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів»;

4) в абзаці сьомому частини другої статті 6 слова «видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу» виключити;

5) статтю 10 викласти в такій редакції:

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму:
визначає пріоритетні напрями та здійснює заходи щодо формування та реалізації державної політики у сфері туризму;
затверджує стратегії та програми розвитку туризму; бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у сфері туризму, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує нормативно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства у сфері туризму, курортно-рекреаційної сфери, вносить пропозиції щодо його удосконалення;
формує державну економічну, тарифну, інвестиційно-кредитну та соціальну політику у сфері туризму;
бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, визначенні пріоритетних напрямів наукових досліджень у сфері туризму та проведенні науково-дослідних робіт у цій сфері;
затверджує порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання;
затверджує перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них;
затверджує порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання;
розробляє та затверджує форму свідоцтва про встановлення категорії готелю;
затверджує правила користування готелями та аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг;
здійснює відповідно до законів функції з управління об’єктами державної власності, майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;
затверджує за погодженням із центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку критерії відповідності об’єктів туристичної інфраструктури певному виду категорії;
у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори у сфері туристичної діяльності, представляє країну у міжнародних туристських організаціях і на міжнародних заходах щодо туризму;
координує та здійснює методологічне забезпечення діяльності структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань туризму;
поширює соціальну рекламу у сфері туризму;
затверджує форму звітності про результати діяльності туроператорів та турагентів, порядок її заповнення та подання;
здійснює інші повноваження, визначені законами;
забезпечують реалізацію державної політики у сфері туризму;
здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації державної політики у сфері туризму;
беруть участь у створенні організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у сфері туризму.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері туризму:
узагальнює практику застосування законодавства з питань туризму та розробляє пропозиції щодо його вдосконалення;
видає ліцензії на право здійснення туроператорської діяльності;
здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності;
видає свідоцтва про присвоєння об’єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об’єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, установам харчування, курортним установам тощо) відповідної категорії;
веде реєстр свідоцтв про встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури;
готує та поширює інформацію про Україну та її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави;
організовує створення загальнодержавної інформаційної мережі у туристичній сфері;
організовує поширення соціальної реклами в галузі туризму;
формує та веде Державний реєстр суб’єктів туристичної діяльності;
організовує ведення обліку туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання та охорону;
забезпечує розвиток в’їзного та внутрішнього туризму та курортів;
бере участь у підготовці навчальних планів і програм навчання фахівців у галузі туризму, їх професійній підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації;
організовує роботи із стандартизації та сертифікації туристичних послуг;
в межах компетенції бере участь у здійсненні рятувальних заходів на об’єктах туристичних відвідувань;
вносить пропозиції щодо розробки стандартів, діяльності з метрології та сертифікації, у проведенні робіт з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері;
вносить пропозиції щодо розробки програм облаштування транспортних магістралей об’єктами туристичної інфраструктури;
готує та поширює інформацію про Україну та її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави, в тому числі шляхом організації виставок, методичних і науково-практичних семінарів, ярмарків, конференцій, семінарів тощо, а також участі в них, як в Україні, так і закордоном;
встановлює категорії об’єктам туристичної інфраструктури;
забезпечує виконання функцій технічного регулювання та розроблення технічних регламентів об’єктів туристичної інфраструктури і туристичних ресурсів;
представляє державу у міжнародних туристичних організаціях і на міжнародних заходах щодо туризму; вживає заходів щодо розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;
бере участь у створенні сприятливого інвестиційного клімату у сфері туризму, у формуванні державної політику у сфері міжнародного співробітництва з питань туризму, та бере участь в реалізації державної політики у сфері міжнародного співробітництва з питань туризму;
здійснює координацію та організацію науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у сфері туризму з метою розширення туристичного потенціалу держави та підвищення ефективності його використання;
погоджує проекти регіональних і місцевих програм розвитку туризму;
здійснює інші повноваження, визначені законами»;

6) у частині першій статті 11:
абзац сьомий виключити;
абзац чотирнадцятий викласти в такій редакції:
«подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері туризму, пропозиції стосовно включення заходів з регіональних програм розвитку туризму до відповідних програм»;

7) статтю 15 викласти в такій редакції:
«Стаття 15. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора при організації виїзного туризму
З метою забезпечення прав та законних інтересів туристів (замовників) туроператор, який здійснює діяльність з організації виїзного туризму, зобов’язаний здійснити фінансове забезпечення своєї діяльності.
Фінансове забезпечення відповідальності туроператора має передбачати відшкодування туристу (замовнику) реальні збитки, заподіяні невиконанням/неналежним виконанням туроператором зобов’язань за договором на туристичне обслуговування, що сталося внаслідок дій/бездіяльності туроператора та/або третіх осіб - надавачів послуг, включених до туристичного продукту.

До реальних збитків належать:
сума грошових коштів, сплачених за договором на туристичне обслуговування за послуги, які не були надані (повністю або частково);
сума грошових коштів, фактично витрачених туристом на дострокове(екстрене) повернення до України.
Фінансове забезпечення діяльності туроператора перед туристами (замовниками) здійснюється одним із таких способів:
укладенням договору страхування відповідальності туроператора перед туристами;
отриманням гарантії банку.

Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора встановлюється залежно від кількості туристів, які були направлені за кордон, а саме:
для туроператора, який протягом року, що передує року отримання фінансового забезпечення, направив за кордон не більше 50 000 туристів, мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 500 000 євро.
для туроператора який протягом року, що передує року для отримання фінансового забезпечення, направив за кордон більше 50 000 туристів, фінансове забезпечення збільшується на 250 000 євро за кожні наступні 50 0000 туристів.
для новоствореного туроператора або такого, що не провадив діяльність, у році, що передує року отримання фінансового забезпечення, мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 500 000 євро.
У разі якщо кількість туристів, направлених туроператором протягом поточного року перевищує граничну кількість, що передбачена для обраного ним розміру фінансового забезпечення, такий туроператор зобов’язаний збільшити розмір свого фінансового забезпечення у відповідності до мінімального, передбаченого частиною п’ятою цієї статті не пізніше ніж до кінця місяця наступного за кварталом, у якому досягнуто таке перевищення»;

8) доповнити Закон статтею 151  та 152 такого змісту:
«Стаття 151. Фінансове забезпечення відповідальності турагента перед туроператором
З метою забезпечення прав та законних інтересів туроператорів турагент зобов’язаний здійснити фінансове забезпечення своєї відповідальності перед туроператором.

Фінансове забезпечення відповідальності турагента має передбачати відшкодування збитків, заподіяних туроператору у випадку невиконання, неналежного виконання турагентом зобов’язань щодо своєчасного та повного перерахування туроператору грошових коштів, отриманих від замовника/туриста та/або своєчасної передачі туроператору документів та інформації, необхідних для оформлення документів для виїзду закордон.

Фінансове забезпечення ризиків господарської діяльності турагента здійснюється одним із способів шляхом:
укладення договору страхування відповідальності турагента перед туроператором;
отримання гарантії банку.

Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента становить 50 000 євро.

Стаття 152. Порядок надання фінансового забезпечення
Розмір фінансового забезпечення визначається в євро за валютним обмінним курсом валюти України станом на 31 грудня фінансового року, який передує року отримання фінансового забезпечення.

Договір про надання фінансового забезпечення укладається за три місяці до початку фінансового року, який передує року отримання фінансового забезпечення. Вимоги до страхових компаній, які можуть надавати послуги зі страхування відповідальності туроператорів/турагентів та правила здійснення такого страхування встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері страхування.

Вимоги до банків, які можуть надавати гарантії туроператорам/турагентам, та правила надання таких гаранті встановлюються Національним банком України.

Строк дії фінансового забезпечення – не менше 1 року.
Фінансове забезпечення туроператора/турагента на новий строк має бути отримано не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строк попереднього фінансового забезпечення.»;

9) у статті 16:
частину п’яту виключити;
доповнити частиною восьмою такого змісту:
«Розмір страхового покриття за договорами обов’язкового медичного страхування туристів має становити не менше 30 000 євро, а за договорами обов’язкового страхування від нещасного випадку – 3 000 євро на 1 особу»;

10) статтю 17 викласти в такій редакції:
«Стаття 17. Ліцензування туристичної діяльності
З метою створення рівних можливостей суб’єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської діяльності.

Предметом діяльності туроператора може бути лише формування, просування та реалізація туристичних продуктів, а також реалізація характерних та супутніх туристичних послуг та товарів. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність.

Туроператор виїзного туризму, який відповідає вимогам статті 15 цього Закону, має виключне право на здійснення діяльності з перерахування оплати за туристичні послуги іноземним суб’єктам туристичної діяльності за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також виключне право на надання послуг з оформлення документів для в’їзду та виїзду з України/в’їзду в Україну, в тому числі надання допомоги в оформленні документів для отримання віз, за умови що такі послуги надаються за загальною ціною в складі туристичного продукту.

Туроператор може провадити діяльність виключно за наявності фінансового забезпечення, чинного на весь період дії укладених ним договорів на туристичне обслуговування.

Суб’єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово «туроператор» без отримання ним ліцензії на здійснення туроператорської діяльності.

Туроператор не може використовувати назву, яка повторює вже існуючу назву іншого туроператора або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює туроператор.

Суб’єкти господарювання, які не забезпечують виконання положень цього закону, не можуть займатися туроператорською діяльністю. Підприємства, установи та організації не можуть стати туроператором шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання положень цієї статті.»;

11) у статті 191:
у пункті 3) частини другої слова «категорію, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, строки і порядок оплати готельного обслуговування» замінити словами «категорію на підставі інформації, наданої засобом розміщення»;
у частині третій слова «Туроператор (турагент) зобов’язаний додержуватися» замінити словами «Туроператор несе відповідальність за дотримання»;

пункт 3) частини четвертої викласти в такій редакції:
«3) туроператора, в т.ч.: місцезнаходження, поштові реквізити, контактний телефон, наявність ліцензії на провадження туроператорської діяльності та інші відомості відповідно до законодавства про захист прав споживачів;»;

доповнити частину четверту пунктом 31) такого змісту:
«31) турагента, в т.ч.: місцезнаходження, поштові реквізити, контактний телефон, підстави виникнення повноважень на здійснення комерційного посередництва від імені туроператора та інші відомості відповідно до законодавства про захист прав споживачів»;

у пункті 10) частини четвертої слова «на випадок його неплатоспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення» замінити словами «, строк дії, умови здійснення виплат та відомості про страхову компанію/банк, яким воно надано»;

12) у статті 20:
в частині першій слова «іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист» замінити словами «туриста (замовника) туристичний продукт, а турист (замовник)»;

частину третю викласти в такій редакції:
«Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі, в тому числі шляхом видачі електронного ваучера. Договір на туристичне обслуговування набирає чинності з моменту отримання туроператором оплати за туристичний продукт.»;

пункт 10) частини четвертої викласти в такій редакції:
«10) режим в’їзду до країни тимчасового перебування (необхідність отримання візи);»;

частину восьму викласти в такій редакції:
«Туроператор не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, повідомляє туриста (замовника) про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування упущеної вигоди туроператору або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.»;
в частині дев’ятій слова «або турагент» замінити словами «(безпосередньо або через турагента)»;

13) у статті 23:
в абзаці другому частини другої слово «(дозволу)» виключити;
в частині третій слова «в галузі туризму» замінити словами «, що формує державну політику у сфері туризму та курортів»;
14) доповнити Закон статтею 231  такого змісту:

«Стаття 231.. Комерційне посередництво у сфері туризму
Турагенти здійснюють діяльність з надання послуг комерційного посередництва з реалізації туристичного продукту туроператорів.
Права і обов’язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором та турагентом визначаються відповідно до Господарського кодексу, якщо інше не встановлене агентським договором між ними або цим Законом.
За агентським договором одна сторона (турагент) надає іншій стороні (туроператору) послуги комерційного посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок туроператора.

При укладанні та виконанні агентських договорів про надання послуг турагента сторони повинні дотримуватись наступних вимог:
посередництво з реалізації туристичного продукту туроператорів здійснюється турагентом виключно шляхом вчинення передбачених договором дій від імені туроператора;
турагент зобов’язаний надати туристу (замовнику) інформацію про свій статус посередника та підстави виникнення повноважень з представництва;
умовами агентського договору можуть бути передбачені вимоги, щодо надання турагентом більшого розміру фінансового забезпечення, ніж визначений статті 151 цього Закону.
Туроператор зобов’язаний оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті перелік турагентів, які уповноважені ним на укладання договорів на туристичне обслуговування.»;

15) в абзаці четвертому частини другої статті 24 слова «а у випадках, визначених цим Законом, також мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу» виключити;
16) в абзаці четвертому частини першої статті 25:
слово «дозволів» виключити;
доповнити абзац словами «а також про внесення відомостей про суб’єкта туристичної діяльності до Державного реєстру суб’єктів туристичної діяльності»;

17) у статті 26:
частину третю викласти в такій редакції:
«Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері туризму, бере участь у підготовці навчальних планів і програм навчання фахівців у галузі туризму, їх професійній підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації.»;
доповнити частиною четвертою такого змісту:
«Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму, затверджує перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них.»;

18) у частині другій статті 30:
абзац другий викласти в такій редакції:
«провадження туроператорської діяльності без отримання відповідної ліцензії або недодержання ліцензійних умов»;
в абзаці третьому слова «та не мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу у випадках, визначених цим Законом» виключити;

19) у статті 37:
частину другу викласти в такій редакції:
«Іноземні юридичні та фізичні особи можуть здійснювати туристичну діяльність на території України шляхом участі в юридичних особах, утворених за законодавством України.»;
частину четверту викласти в такій редакції:
«Посередницька діяльність на території України з укладення договорів на туристичне обслуговування від імені або за дорученням іноземних суб’єктів туристичної діяльності не допускається. Така діяльність може здійснюватися лише через туроператорів, створених за законодавством України.»;
20) у тексті Закону України «Про туризм» слова «галузь туризму» в усіх відмінках замінити словами «сфера туризму» у відповідному відмінку.

ІІ. Внести до Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 18, ст. 78; 2002 р., № 7, ст. 50; 2010 р., № 2 - 3, ст. 11; 2012 р.,
№ 22, ст. 218; із змінами, внесеними Законом України від 23 лютого 2012 року
№ 4452-VI) такі зміни:
1) у частині першій статті 7:
пункт 31) викласти в такій редакції:
«31) Медичне страхування туристів;»;
доповнити пунктами 311) та 312) такого змісту:
«311) страхування туристів від нещасного випадку;
312) страхування відповідальності туроператора.».

IIІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Туроператори, які отримали ліцензії до дня офіційного опублікування цього Закону, мають привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону не пізніше 6 місяців з моменту набрання ним чинності.

4. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Президент України                   В. ЯНУКОВИЧ