Що нового?

Нас затягло тванню...

Не знаю, як пояснити, але ми з Данилом мов у коконі.

Немає зовсім енергії, ледве сил вистачає на те, щоб вирішувати нагальні питання і догляд за Данилом.

Дуже багато нюансів, які потрібно виконувати. Лежати по годиннику на кожній стороні (це не просто перевернути, це укласти його тіло і ноги певним чином що б не було пролежнів, а існуючі пролежні не повинні бути під тиском і потрібно змащувати, завдяки благодійній організації Тим за надані подушечки, так само батькам чоловіка які з льону та проса пошили невеликі матрацики). Потім по годинах відкривати і закривати сечовий катетер для профілактики інфекції, враховувати обсяг рідини, що надходить. Через день роблять клізми, часто після клізьми його доводиться мити 3 рази і це затягується до глибокої ночі. А ще бувають неприємні медсестри і пізно ставлять вечірні крапельниці і капаємося ми до першої години ночі, і цей час потрібно стежити, щоб крапельниця не закінчилася, інакше медсестри вимотають всю душу. Часто плачу від звернення медичного персоналу. Нещодавно випав катетер, який стояв у шиї, нам його ставили в реанімації ще, дуже зручно було і мед сестрам і нам, стояв він більше місяця. Я йшла, як на страту повідомляти про цю новину (якраз була найнеприємніша медсестра), так вона примудрилася і на мене на кричати і на Данила гаркнути. Данило, коли виймали катетер, скривився від страху і хмикнув. Так вона йому: смішно Вам, обрегочешся. Я не витримала і гаркнула на неї: йому боляче та страшно, а не смішно. Таким людям навіть у зоопарку з тваринами не можна працювати, не те що з людьми. Сьогодні знову її зміна. Я вся як натягнута струна, боюся, що будь-яка дрібниця з її боку мене доведе до скандалу, а я не хочу витрачати дорогоцінну енергію на скандали.

Дуже вимотує те, що ми лягаємо глибокої ночі, а так як п'ємо снодійне то рано вранці починають обхід і процедури, а ми не виспалися, годин 5 проспали, вдень бігають, то одне, то інше. Начебто все поробила і можна відпочити і подрімати, тільки прийшла з аптеки, так мені медсестра заявляє у нас закінчилися препарати сходіть купіть, та вашу матір за ногу, я ж коли йшла говорила що пішла в аптеку, не можна було відразу сказати (в аптеці вранці ажіотаж, черги від півгодини до години). Зла не вистачає на них.

Данило замкнувся у собі. За цей тиждень його важко поговорити. Я йому щось розповідаю, а він довго дивиться уважно і вдумливо своїми величезними очима і мовчить. Погляд спокійний, вдумливий. Боюся, що піде в депресію.

Ми так само продовжуємо збір коштів на операцію та подальшу реабілітацію.

ПриватБанк
5168 7573 6178 7734
Панчук Ольга (мама Данила)

PayPal
mazigva@gmail.com
(«Для Данила Рубанова»)

Тел.:
+380636642992 Ольга Панчук