Виїхати із Сум подалі від бомб хоча б на дві-три доби змотивувало запрошення у Рівне на вручення літературної премії імені Анатолія Криловця.

     У всеукраїнському конкурсі на здобуття цієї  Премії я брала участь двічі: в 2021 році  в номінації "Любовна лірика" з поетичною збіркою "Ряди Фур'є",  результатом чого стала лауреатом III ступеня, а цьогоріч наважилася надіслати третю свою збірку поезій "Дзиґарів легка хода"(видавництво "Триторія", редактор Юрій П'ятаченко), зміст якої вклався якраз у номінацію "Філософська лірика", і ця книга взяла другу премію.

     Тепер хочу виказати слова подяки фундаторам Премії, її організаторам, подвижникам, людям з великим серцем - Валентині Люліч Валентина Люліч та Роману Анатолійовичу Криловцю Роман Криловець.
   Якщо я на вручення у 2021 році не поїхала, бо справді складно за добу зібратися і здолати відстань далі аж за Київ, то цього разу я не мала права так вчинити: літературний процес - рух не в одні ворота.

    І вдячна Долі за можливість побувати на врочистостях, познайомитися в реалі з організаторами, журі, літераторами, творчими людьми, побувати частково на просвітянському заході, в музеях, прогулятися красивим містом.

      Також вдячна членам журі Natalya Demedyuk, Василь Кузан, Svitlana Lutskova, Валентина Люліч, Наталія Криловець, Роман Криловець за увагу до моєї творчості. І це є підтримка,  надихає  працювати над створенням нових книг, але водночас накладає і значну відповідальність.

       Ще трохи про важливе... Отримати при нагородженні  дарунок з рук лауреата Шевченківської премії  Анатолія Кичинського Анатолій Кичинський його збірку "Жива і скошена тече в мені трава" - це теж багато вартує. Подарувала мені свою неймовірну книгу і Natalya Demedyuk - "Бачити й чути серцем".

     Останні слова віднесу і до людей, причетних до Всеукраїнської літературної премії імені Анатолія Криловця.

         А найперше, потрібно подякувати покійному Анатолію Криловцю за його твори та його шлях в літературі. Саме особистість Поета освітила мені дорогу до Рівного, невидиму, чуттєву - залізницею, автострадою, в запахах весни, вагонах, очікуванні миру для нашої Батьківщини.

        І наостанок додам, що премію такого ж рівня отримала і потеса Людмила Ромен Людмила Ромен, нагорода для якої приїхала разом зі мною. І факт цей означає, що Суми - місто не сумних поетів, а людей, твердих у своєму поступі.

             Дякую, Рівне!!!