Всім відома історія про Геннадія Іванущенка. «Неугодний» директор обласного архіву, відомий історик відмовився писати заяву про звільнення після чого реформаторська команда регіонала – голови Сумської ОДА Чмиря – розпочала його цькування. Під надуманими приводами йому «впаяли» дві догани і звільнили з роботи. Справа донині кочує у судах. Попри намагання влади представити даний факт як суто виробничий момент більшість громадськості сприйняла це як розправу з політичними опонентами. Адже Іванущенко, окрім того, що писав на «небажані» для нинішньої влади теми, є ще й головою районної організації політичної партії «За Україну», раніше був депутатом районної ради.

Схоже, схема, «відкатана» на Іванущенку, продовжує впроваджуватися.

Чергова жертва – депутат Сумської обласної ради від партії «За Україну» Тронь Анатолій Васильович. І на мою думку, справа тут більше не в партії, а в посаді. Анатолій Васильович – багаторічний керівник Охтирського міського відділу освіти. Лише за добу до дня голосування на місцевих виборах-2010 юристи в суді «відбили» Анатолія Троня від спроб обласної виборчої комісії зняти його з виборчих перегонів. До речі, голова обласної виборчої комісії за організацію «правильного» процесу підрахунку голосів був щедро нагороджений посадою директора Сумського обласного архіву. Хоча до архівної справи має таке ж відношення як свиня до балету.

Охтирський регіональний місцеблюститель Цілуйко, поцілувавши партрегіональний прапор, посаджений регіоналами у крісло секретаря міської ради міста Охтирки, вирішив розставити і кадри з блакитними партбілетами. Тому Тронь тут став ключовою фігурою. Адже, без нього неможливо «обголубити» директорський корпус шкіл та дитячих садків Охтирки. А без цього як вигравати вибори з майже нульовим рейтингом?

Процес підготовки до виборів у "Пр" йде на повну котушку. На даний час ключовим питання є формування кадрів потенційних членів ДВК, ОВК, агітаторів. До нового року треба сформувати вертикаль, по якій напередодні виборів спустити гроші. Великі гроші. І отримати виборчі протоколи з потрібним результатом. Протоколи заповнити штука складна і без освітянських кадрів майже нездійснена, особливо у маленьких містах і районах. Залякати і заплатити. Цю стратегію сумчани пам’ятають із президентських виборів 2004 року.

За останніх кілька місяців Анатолій Васильович пережив безліч перевірок, надуманих дорікань і причіпок. Дійшло до того, що йому навіть відмовили у наданні медичної допомоги в Охтирській рай лікарні – швидка привезла його до лікарні, а там повідомили, що мають заборону на прийняття цього хворого на стаціонарне лікування.

Тому, покидьки – це досить лагідне слово для тих, хто звик іти по життю, вдавлюючи людей в асфальт.

Чи дозволимо ми розправитися із порядною людиною? Хто наступна жертва регіоналів? Скільки ми будемо терпіти цих покидьків при владі?