Хай і повільно, але наша держава потроху стає цивілізованою, сповідуючи, хай і не дуже, все ж певні демократичні принципи та свободи. Але, на жаль, нам це тільки здавалося…
Схоже, попередній номер газети «Сумщина сьогодні», який був спеціально підготовлений для міста Ромни, таки дійсно попав «у точку», адже вже наступного дня після виходу газети до Ігоря Магденка (чоловіка Юлії, яка є позаштатним кореспондентом газети «Сумщина сьогодні» та автором статті «Як у Ромнах на теплі нагріваються») зателефонували. Якийсь незнайомець попросив заправити кондиціонер в автомобілі (варто зазначити, що Магденки мають невеличкий бізнес по продажу та обслуговуванню кондиціонерів у Ромнах). Телефон тоді взяла Юлія, оскільки картка її чоловіка перебувала в неї. Коли Ігор передзвонив, то невідомий чоловік повідомив, що начальник доручив йому заправити його кондиціонер в авто і при цьому додав, що «дєньгамі нє обіжу». Погодьтеся, звучить не зовсім логічно, як для найманого правника – ну хто він такий зрештою є, щоб щеголяти чужими грошима та і взагалі, коли щось замовляють, а тим паче за дорученням начальника, то перш за все дізнаються ціну та умови, а не відразу на все погоджуються, ще й пропонують, не бачачи роботи, приплатити більше. Як на мене, то так лише домовляються з копачами, коли труп потрібно сховати…

Та, схоже, кілери з’явилися і в Ромнах…

Після такої розмови в Ігоря виникли певні сумніви, тому він вирішив узяти із собою напарника. Але час був передноворічний, і напарник не зміг виїхати на замовлення. От і довелося підприємцю їхати на зустріч одному.

Саму зустріч було назначено у Ромнах на вулиці Дудіна біля бази «Добробут». Коли Ігор вийшов із автомобіля, його зустрів незнайомий хлопець, який представився Сергієм. Після того, як Ігор протягнув йому руку, незнайомець стрімко накинувся на нього, зваливши з ніг. Одразу до нього приєднався ще один хлопець.

Нападники били лежачого підприємця ногами по голові… Так продовжувалося до тих пір, поки у нього не задзвонив телефон. У цей час нападники розгубилися і підприємцеві вдалося відштовхнути їх, причому так, що вони опинилися навпроти ліхтаря, а тому вдалося добре розгледіти їх обличчя. Бачачи таку ситуацію і боячись викриття, злочинці втекли у невідомому напрямку.

Після такого Магденки одразу вирішують звернутися до міліції, але тут якраз і почалися дива. Справу доручили дільничному інспекторові, який опитав підозрюваних (Ігорю Магденку вдалося з’ясувати, що схожі на нападників люди раніше працювали на підприємстві «Ромнитеплосервіс» - цікавий збіг, чи не так?), на що останні заявили, що нічого подібного в житті не робили. Ну та це і логічно – хто ж добровільно захоче в такому зізнатися… Але цікаве інше – дільничний інспектор, порушуючи всі правила ведення слідства, так і не влаштував очної ставки! Чи то не знає, що так треба робити, а може, просто не хотів?.. А в результаті маємо те, що справу призупинили! Оце тобі і доблесна міліція, оце так вона нас береже!

Але суть даної проблеми знаходиться набагато глибше – адже по суті скоєно замах на родину журналіста через його професійну діяльність (а Юлія Магденко, ще раз нагадаю, є позаштатним кореспондентом газети «Сумщина сьогодні») у зв’язку із чим хочу навести слова відомого російського журналіста Леоніда Парфьонова, які стосувалися побиття кореспондента газети «Комерсанть» Олега Кашина: «Куда страшнее, что большая часть населения уже и не нуждается в журналистике. Когда недоумевают: ну, побили, подумаешь! мало ли кого у нас бьют, а чего из-за репортера-то такой сыр-бор? – миллионы людей не понимают, что на профессиональный риск журналист идет ради своей аудитории. ЖУРНАЛИСТА БЬЮТ НЕ ЗА ТО, ЧТО ОН НАПИСАЛ, СКАЗАЛ ИЛИ СНЯЛ. А ЗА ТО, ЧТО ЭТО ПРОЧИТАЛИ, УСЛЫШАЛИ ИЛИ УВИДЕЛИ».

Окремо хочеться додати, що у своїй публікації Юлія Магденко відстоювала інтереси всієї громади міста, порушуючи питання підвищення тарифів КП «Ромнитеплосервіс». А тому було б добре, якби і громада не відмовчувалася на свавілля чиновників, а сказала своє рішуче «ні» такому «безпредєлу»!

Наразі Магденки збираються писати відповідні листи-зверення до Генеральної прокуратури України, в Службу безпеки України, до Президента України, а також звернутися за підтримкою до загальнонаціональних ЗМІ – а що лишається робити, коли місцеві органи правопорядку не в змозі захистити простих людей!?