«Не бойся врагов - в худшем случае они могут тебя убить. Не бойся друзей - в худшем случае они могут тебя предать. Бойся равнодушных - они не убивают и не предают, но только с их молчаливого согласия существуют на земле убийство и предательство”
Немецкий антифашист
Роберт Эберхардт
«Царь Питекантроп
Последний»

Прикро про таке говорити, адже нас стільки разів запевняли, що вибори будуть чесними, відкритими, прозорими. Що думка кожного українця буде врахована, якою б вона не була. Але далеко не все так сталося, як гадалося.
Ми уже попередньо писали про фальсифікації на виборчій дільниці у селі Мухувате. Минулої середи о 17.00 районна територіальна виборча комісія почала розглядати скарги, які надійшли від суб’єктів виборчого процесу. Першим розглянули скаргу кандидата в депутати обласної ради М.М.Бондаренка, який мав у своєму розпорядженні протокол із Вільшанської дільничної виборчої комісії, що суттєво відрізнявся від офіційного. Так у протоколі, що був на руках у Миколи Михайловича, у кандидата в депутати до облради Свірського було всього близько двох десятків голосів, в той час як у кандидата в депутати Шаповаленко – було до 300 голосів. Як пояснила представник виборчої комісії із Вільшани, дані результати були випадково переплутані, оскільки ці два кандидати знаходяться поряд. Відтак комісія випустила уточнюючий протокол. М.М.Бондаренко не задовольнився такими поясненнями і наполягав на перерахунку голосів. Цікаво, що наполягала на перерахунку і представник Вільшанської ДВК, адже була впевнена, що ніяких фальсифікацій зафіксовано не буде. У той же час районна територіальна виборча комісія не спішила приймати рішення про перерахунок, начебто справді боялася виявити якісь фальсифікації (чи не дивно, адже саме цим вони і повинні б насправді займатися!). Тому на першому голосуванні було відмовлено у перерахунку. Та кандидат М.М.Бондаренко не здавався, і почав погрожувати судом і в принципі був цілковито правий, адже суд, просто не міг відмовити у перерахунку голосів, бо були два кардинально різні протоколи! І от на вмовляння багатьох присутніх, комісія таки погодилася перерахувати бюлетені. При цьому всіх сторонніх, крім преси та кандидата в депутати попросили залишити приміщення. І от тут у всіх членів комісії, в тому числі й у хрещеника мого діда, який, до речі, у тій комісії представляв мою партію, моментально сталася амнезія - ну от забули вони раптово, що я є головним редактором газети. Почали вимагати посвідчення, за яким довелося йти додому. Поки сходив – підрахунок завершили, порушень не виявили і перейшли до розгляду іншого питання, у якому представникам «За Україну» відмовили.
І от останнє питання, суть якого полягає в тому, що на виборчій дільниці в Мухуватому не показано жодного голосу за Сумську обласну партійну організацію Народної Партії, в той час як жителька села Юхти принципово наполягає, що як мінімум вона та її подруга голосували за цю партію. Виходячи із цього – маємо стовідсоткову фальсифікацію! Але комісія замість того, щоб спростувати ці небезпечні факти, перерахувавши бюлетені (це б зайняло максимум 20 хвилин), відмовляє у перерахунку, мотивуючи «відсутністю фактів, які б аргументували порушення даної виборчої комісії». Коли прошу повідомити, які треба надати «факти», тільки кажуть, що неправильно оформлена скарга!
Наступного дня передаємо в комісію «факти» - заяву Аліни, де вона повідомляє про порушення і про те, що голосувала за Народну Партію, проте члени комісії цинічно відмовляються її реєструвати, хоча не мали на це ніякого права, навіть зважаючи на якісь неточності в оформлені (а у нас зробили такий Закон «Про вибори», що пересічна людина не в змозі правильно оформити сама який би то не був документ, а тому придратися можна завжди). Ще цинічніше виглядає те, що відмовила у реєстрації наш представник, від нашої ж політичної сили Алла Близнюк, про що маємо навіть запис на диктофоні. За такі протиправні дії, я відкрито застеріг її, що доведеться відповідати перед законом! На що маю тепер на свою адресу заяву до прокуратури, мовляв, здійснив погрозу! Так я і тепер не відмовляюся від цього і ще раз усіх попереджаю, що за фальсифікації доведеться відповідати згідно чинного законодавства і надіюся, що прокуратура дуже ретельно розгляне випадок із Мухуватим і змусить перерахувати бюлетені, а винних притягне до відповідальності!
Наразі нашими районними махінаціями вже займаються сумські і не тільки журналісти. Що буде далі, побачимо, але чомусь мало віриться, що правда восторжествує. Виникає також і інше питання: чому ніхто із членів комісії не поставив під сумнів результати голосування в с.Мухуватому? Невже вони всі такі залежні від влади? Невже вони не бояться отак відкрито йти проти волі своєї громади, серед якої їм ще доведеться жити? А може, їх банально купили? Ні, не грішми – когось тепленькою посадою в РДА (про що ми обов’язково напишемо, якщо хтось із членів комісії перейде туди працювати), у когось уже родичі там працюють, хтось просто вирішив побути панком, таким собі наполеончиком, а от у те, що когось із них залякали, якось навіть мені не зовсім віриться. Взагалі виправдань можна знайти мільйон і навіть більше. Для прикладу приведу виправдання однієї людини, про яку напишу нижче.
1. По-перше, я цього сам не робив. По-друге, я це не схвалював.
2. Що я міг зробити? Я не міг цього зупинити.
3. Я вважав, що знаходячись там, зможу не допустити антигуманних дій.
Ці виправдання на Нюрнбергському процесі сказав Отто Олендорф - группенфюрер СС, командир айнзатцгрупи «D», яка винищила 100 тисяч людей мирного населення, переважно на території Криму, в тому числі 1000 немовлят. В айнзатцгрупу входило всього 500 карателів-солдатів, якими керував Отто Олендорф. Слава Богу, ці аргументи не справили враження на військовий трибунал і фашиста таки повісили…
Але чому ж у нас сьогодні ці три виправдання так схвалюються громадою? Чому ми самі дуже часто ними виправдовуємося за свою бездіяльність? Чому ми такі байдужі до того, що твориться навколо?..
Повірте, ті два голоси, які украли, не змінять загального результату, але вони яскраво доводять той факт, що з думкою громади ніхто не рахується і не збирається цього робити, доводять той факт, що всіх нас вважають козлами і бидлом, а ми всі, як покірні вівці, опускаємо голови через сором за свою байдужість і чекаємо чергової подачки від влади, щоб як зграя псів накинутися на неї, зжерти, а потім знову смиренно махати хвостом та облизувати взуття своїх панів!
Право вибору – лизати чи не лизати, завжди є у кожного. Але пам’ятайте: «Не бойся врагов - в худшем случае они могут тебя убить. Не бойся друзей - в худшем случае они могут тебя предать. Бойся равнодушных - они не убивают и не предают, но только с их молчаливого согласия существуют на Земле убийство и предательство” (Немецкий антифашист Роберт Эберхардт).