Історія створення Державного гімну України почалася восени 1862 року. Тоді Павло Платонович Чубинський, відомий український етнограф, фольклорист, поет, написав вірш «Ще не вмерла Україна», якому в майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу.
    Вперше твір був опублікований у 1863 році у львівському журналі «Мета». Вірш сподобався М. Вербицькому своїм патріотичним змістом, легкістю форми, і він поклав його на музику.
    На тлі інших пісень духовно-патріотичного змісту «Ще не вмерла Україна» вирізняється широтою осмислення історичної долі народу, передбаченням його духовного відродження. Як національний гімн пісня «Ще не вмерла Україна» була визнана І. Франком, Лесею Українкою, українськими громадами за кордоном. Особливо знаковим було авторство пісні, адже її створили наддніпрянець і галичанин, що знаменувало соборність українських земель.
    У 1865 році текст, дещо відредагований Вербицьким, був опублікований із нотами. У 1917 році твір уперше пролунав як державний гімн.
    15 січня 1992 року музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України. 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», яким став Національний гімн України на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета та приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Перша строфа гімну повинна звучати так: «Ще не вмерла України і слава, і воля». Закон підтримали 334 народні депутати.