Рік тому пішов з життя Микола ЛАЗАРКО —  надзвичайно талановита, щира, порядна людина. Багато років Микола Олександрович присвятив педагогічній ниві — працював директором школи, викладав на кафедрі української філології Сумського педуніверситету, вів літературну студію “Орфей”.

Він знав кілька мов, цінував Слово, мав чудовий музичний слух.

Його поетичні твори друкувалися у вітчизняних та зарубіжних часописах. Останні роки свого життя він віддав служінню Богу — віряни Стецьківки, де він народився та жив, та навколишніх сіл знали його як протоїєрея Миколая.

До нього завжди можна було звернутися за порадою,  любові та милосердя у нього вистачало на всіх.
До роковин смерті його друзі, і в першу чергу колишня завідувачка кафедри української літератури Надія КАМЕНСЬКА, підготували та випустили в світ  поетичну збірку Лазарка «Пам`ять і любов», до якої ввійшли як твори, що вже раніше друкувалися так і неопубліковані вірші, які його друзі знайшли в архівах.

У передмові до збірки Надія Каменська пише: “У його поезіях пульсує облагороджуюча людину життєдайна енергія.

Найбільш влучну оцінку своєму поетичному доробку він дав сам: “Коли б сказати: поезія — моє життя — боюсь злукавити. Але ті окремі миті доторку — серцем і душею — до слова, коли народжується вірш, - вони воістину вміщують у собі роки, а іноді й ціле життя”.

Анатолій Поляченко, журналист газеты "Панорама"