Цьогорічні жнива, очевидно, стали-таки «битвою за врожай» - судячи і з активності на полях, і з того, що аграрії й чиновники, комбайни й елеватори не сходять з сумських телеекранів.
 

Втім, поки що не хочу ані критикувати, ані хвалити владу за збиральну кампанію, бо не лише курчат, але і продовольчі запаси області й прибутки селян рахують по осені. Але, аналізуючи свіжі «вєсти с полей», впали в око дві цікаві особливості.
 

Перша така. Як на мене, то реальною сенсацією нинішніх жнив стала… відсутність будь-яких сенсацій. Немає традиційних істерик про «неочікувану» нестачу солярки для сільгосптехніки. Немає хаотичних пошуків додаткових комбайнів, щоб інші регіони своєю технікою допомогли встигнути зібрати те, що у нас виросло. Немає, принаймні, поки що, звичного вже головного болю – куди звозити зерно на зберігання. Тобто, вистачає і 16 тисяч тон пального, і понад півтори тисячі комбайнів, і сертифікованих зернових складів на 1,3 мільйони тон. Що, цього року підготувались так, як треба?
 

Якщо це дійсно так, то я щиро радий за наших селян. Адже це означає не тільки добрий урожай, це свідчить про те, що для людей, працюючих на землі, поступово створюються умови спокійної та ефективної роботи. Можна бути впевненим, що результат тяжкої праці аграрія, а, значить, і його добробут, не залишиться не зібраним на полях, не згниє без належних умов зберігання чи вигідної і своєчасної реалізації. Що у селянина болітиме голова лише за свою роботу, а про те, щоб людина сповна отримала зароблене подбають ті, на кого держава поклала ці обов’язки. Дай Боже, щоб цього року було саме так, а не «як завжди». Бо оптимізм може виявитися передчасним.
 

Друга «цікавинка» така. Очікуємо, що з ланів Сумщини ми отримаємо 25 тисяч тон гречки. Тож теоретично, мешканець Засумської, Черепіна чи Гамалія в магазинах міста зможе купити гречку, вирощену у нас же, а не в провінції Суйчжоу.
 

Тільки з невеличким АЛЕ… Владі залишається потурбуватися, аби добра і якісна сумська гречка потрапила до місцевих торгових мереж, ринків та магазинів (в ідеалі – й до супермаркетів також, хоч це і малоймовірно). Сумським виробникам ця проблема добре відома, Володимир Токар чи Володимир Демура можуть докладено розповісти, як непросто сумським продуктам потрапити на прилавки сумських же супермаркетів.
 

Тож коло продовольчої безпеки на Сумщині цього року є шанс замкнути: виростити сумське, наче, вдалося; споживати сумське люди будуть із задоволенням; якби ще можна було б це сумське купити…