Державна зрада – злочин, що став особливо актуальним після військового вторгнення росії на територію України.
Перехід на бік ворога, заподіяння шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості держави у цей складний час заслуговує гідної й жосткої кримінально-правової відповіді. Проте не кожне подібне суспільно-небезпечне діяння слід кваліфікувати відповідно до статті 111 Кримінального кодексу, адже вчиняти такі дії особа може не лише з власних переконань.
Так, застосовуючи фізичний примус, ідейно вмотивовані представники країни агресора примушують громадян шкодити інтересам своєї країни. Через заподіяння болю, нанесення фізичних травм та позбавлення волі наголошують на «важливості» співпраці з окупаційною владою. Саме у таких випадках застосовується стаття 40 Кримінального кодексу, яка при наявності доказів знущань звільняє від покарання того, хто сам став жертвою.
Вкотре наголошуємо, що уникнути покарання злочинцям не вдасться, оскільки всі діяння, що матимуть склад злочину, будуть прописані у судовому вироку разом з належним покаранням.