«Дитина-сирота», а не «дітдомовець», як часто ще можна почути щодо дітей, які виростають у дитячих будинках. Туди ж – «сирітка». Хтось можливо вбачатиме в цьому слові співчуття, проте воно несе в собі зневажливе та зверхнє ставлення до дитини, чиї батьки померли або загинули. Крім того, інколи воно використовується для позначення соціального сирітства, коли батьки живі, але відмовилися від дитини. Але для цього є коректний термін «дитина, позбавлена батьківського піклування».
Скоріше за все, переважна більшість суспільства розуміє, що обидва визначення – нав’язане тавро, яке жодним чином не визначає подальше життя людини.
Та разом з тим, закликаємо бути уважними і толерантними з Довідником безбар’єрності – ініціативою Першої леді: https://bf.in.ua/