Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики.
З 1937р. активно почав друкуватися у періодиці. У 1938р. Олесь вступив до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось.
Після закінчення війни Олесь Гончар повернувся до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступив до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР.
У 1963р. за роман «Тронка» письменнику присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик.
У 1959-1971р. очолював Спілку письменників.
Олесь Гончар відроджував українську культуру, мову та націю.
Помер 16 липня 1995р.
Творчість:
– повість «Стокозове поле»
– роман «Людина і зброя»
– книжка «Фронтові поезії»
– роман «Прапороносці»
– повість «Земля гуде»
– новела «За мить щастя»
– збірка «Новели»
– повість «Микита Братусь»
– роман у новелах «Тронка»
– роман «Собор» та інші.