Аграрна Сумщина — 2017

За останні 15 років Україна поступово перетворилася на своєрідну житницю світу — нині продовольство у нас купують 147 країн. Українське продовольство споживають 140 млн людей по всьому світу. Український агроринок багатогранний, тенденції його розвитку також різняться, але ми спробували придивитися й розповісти про найважливіші з них.

Висота за висотою

Чи знали ви, що Україна посідає провідні місця у світі з виробництва соняшнику, а також олії з нього, контролюючи понад половину світового ринку цього продукту? Наша країна також у 2016 р. вийшла на перше місце у світі за темпами зростання продуктивності зернових, обігнавши Бразилію, посіла третє місце за врожайністю пшениці та вийшла на друге місце у світі за обсягами експорту зернових після США. Перелік таких досягнень можна продовжувати — Україна міцно закріпилася серед провідних аграрних країн світу. Експорт аграрної продукції у загальному обсязі експорту в 2016 р. становив 44 %, принісши 15 млрд дол. виручки. Мінус один — за продуктивністю сільського господарства наша країна все ще відстає від провідних аграрних держав світу, а більша частина агровиробництва зосереджена в руках великих компаній, що несе як переваги, так і значні ризики.

Зерновий мінус

Один із основних ризиків для сільського господарства — погана погода. Нові агротехнології дають змогу частково нівелювати її вплив на врожай, але у 2017 р. природні чинники в Україні були настільки несприятливими, що повністю уникнути зниження врожайності не вдалося. Станом на 10 листопада 2017 р. в Україні намолочено 55,1 млн тонн зернових і зернобобових культур з площі 13,4 млн га, у підсумку врожай може становити близько 60 млн тонн. А у 2016 р. виробництво зернових і зернобобових культур у заліковій вазі становило 66 млн т. Різниця в цифрах очевидна навіть з урахуванням того, що 2016 р. став рекордним за показниками врожайності за останні роки. За даними компанії «АПК-Інформ», експортний потенціал пшениці у поточному сезоні становитиме 16 млн т, або на 1,5 млн т менше, ніж торік, експортний потенціал ячменю знизився на 1 млн т, кукурудзи — на 3 млн т. Імовірно, це позначиться як на зменшенні валютної виручки, так і на зниженні доходності агровиробників. Втім, на продовольчу безпеку країни загалом це не вплине — можливості внутрішнього споживання зернових значно відстають від експортного потенціалу.

Великим — легше

Зниження виручки найменше вдарить по великих виробниках зернових — українських агрохолдингах, на частку яких припадає, за різними оцінками, від 50 % до 65 % усього виробництва зернових. Для розуміння: рослинництво є основною галуззю сільського господарства України та забезпечує майже 70 % доходів від загального виробництва. Таким чином, «королі зернових» — це й королі всього агровиробництва. Станом на кінець 2016 р. 45 аграрних компаній сукупно контролювали близько 4,1 млн га сільгоспземель, а їхня загальна виручка наближалася до $11 млрд. ТОП-10 цих компаній, згідно з рейтингом, складеним за інтегрованими показниками 2015–2016 рр., виглядає так (див. інфографіку №1). Багато з них побудовані за вертикально інтегрованим принципом, тобто охоплюють увесь ланцюг — від обробітку полів до зовнішньої торгівлі разом із перевезенням зернових до морського порту, звідки продукція безпосередньо надходить покупцеві. Показовий приклад — агрокомпанія «Нібулон», яка вирощує весь спектр зернових культур і має річковий флот на Дніпрі, що перевозить продукцію компанії до Миколаївського та Херсонського морських портів, оптимізуючи транспортні витрати.

ТОП-10 зернотрейдерів України, тобто безпосередніх експортерів зернових, виглядає таким чином (див. інфографіку №2). Як неважко помітити, список частково збігається з рейтингом агрокомпаній. На думку аналітиків ринку, зернотрейдери приносять непоганий прибуток своїм засновникам, у разі зниження рентабельності компенсуючи її нижчими закупівельними цінами на зернові, знижуючи тим самим рентабельність виробників, у яких вони купують продукцію.

Для великих агрокомпаній зниження прибутковості однієї культури компенсується стабільною прибутковістю інших, але у 2017 р., коли погода виявилася несприятливою практично для всіх зернових, ситуація ускладнилася. Дещо гірше виглядає прогноз для дрібних виробників, які вирощують обмежений спектр культур.
Парадокс дефіциту

Як не прикро, зі зростанням експорту продукції агроринок України зіткнувся з проблемою, актуальною рівно 100 років тому, — зростанням внутрішніх цін на продовольство. На зовнішньому ринку воно коштує дорожче, і, як наслідок, внутрішні ціни поступово підтягуються до експортних. Погіршує ситуацію і дефіцит, що виникає через експорт, — зокрема, у 2017 р. це сталося з м’ясом птиці. Через африканську чуму поголів’я свиней, за даними Держстату, за рік скоротилося на 9,2 % (або на 691,2 тис. голів). У результаті зменшилася пропозиція свинини на внутрішньому ринку, а ціни зросли на рекордні 44 %. Відповідно, зріс попит на курятину, проте через експортні контракти птахівники не встигли його одразу задовольнити. У січні — серпні 2017 р. Україна продала за кордон 192 тис. т м’яса птиці — на 24 % більше, ніж за аналогічний період 2016 р. Підсумок — зростання цін на курятину, яке додатково підштовхнуло підвищення цін на зерно та компоненти комбікормів через поганий урожай, а також зростання курсу євро. Загалом за підсумками січня–вересня 2017 р. Україна експортувала продукцію м’ясної групи на 397 млн дол., що у 1,5 раза більше порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Парадоксально, але виробники не готові відновлювати зростаючий попит не лише на свинину і птицю, а й на яловичину. Експортний потенціал яловичини такий самий високий, як і курятини, — маркетологи стверджують, що українську яловичину у великих обсягах готові купувати на мусульманському Близькому Сході та в країнах Африки, але запропонувати її наші тваринники не готові. На жаль, цей окремий випадок лише підтверджує сумне правило — ціни на продовольство в Україні й надалі зростатимуть, питання лише в темпах. Рішення цієї проблеми ще належить знайти спільно владі та виробникам.

Молочні ріки міліють

Поточний рік також приніс агроринку скорочення молочного виробництва — позначається зменшення поголів’я великої рогатої худоби. У січні–серпні 2017 р. воно скоротилося на 0,9 % порівняно з аналогічним періодом 2016 р. — до 7,172 млн тонн. Якщо врахувати, що у 2016 р. воно зменшилося на 2,2 % порівняно з 2015 р. — до 10,382 млн тонн, то це вже сумна тенденція, яку ніхто не намагається переламати. Відповідно, за підсумками року експорт сухого молока буде меншим орієнтовно на 1 млн тонн, а імпорт молокопродуктів зросте на 20 %. Водночас зростала частка реалізації промислового молока, що підкреслило тенденцію скорочення закупівель молока у населення та збільшення — у великих виробників.

Потенціал є

Попри позитивну динаміку розвитку, низка проблем агросектору все ще обмежує розвиток агроринку України. Насамперед це висока вартість кредитних ресурсів, відсутність доступних лізингових програм, нерозвиненість агрострахування, слабка інфраструктура — передусім проблеми з «Укрзалізницею». Але потенціал розвитку агросектору все ще залишається високим, особливо у тваринництві та виробництві ягідної продукції, експорт якої у 2017 р. до країн Європи та Азії стрімко зростав. Також величезний потенціал прихований у переробці виробленого — Україна має постачати на експорт не пшеницю, а борошно, виготовлене з неї, не кукурудзу, а готові комбікорми. Лише за рахунок цього прибутковість агросектору й агроринку може зрости багаторазово, а разом із ними — і рівень життя українців.

Досягнення Сумщини в аграрному бізнесі у 2017 році

За збором зернових і зернобобових культур Сумщина посідає 13 місце. У 2017 р. на Сумщині було відновлено виробництво цукру.

Агроринок Сумщини — складова частина ринку України, тому основні тенденції 2017 р. були характерними і для нашої області. Проте деякі відмінності від загальноукраїнської ситуації все ж були помітні — зокрема, різке зростання посівів цукрового буряка і, як наслідок, таке саме зростання врожаю цієї культури.

Цукровий ренесанс у Миколаївці

Цукровий «секрет» зразка 2017 р. на Сумщині пояснюється просто — у вересні розпочався сезон цукроваріння, знову запрацював єдиний цукровий завод області, що знаходиться у с. Миколаївка (колишнє Жовтневе) Білопільського району. Перша спроба відродити його роботу завершилася невдачею, з 2013 року підприємство не працювало. Однак завдяки співпраці власника — ТОВ «УК.АЗ.Дружба» з азербайджанською компанією ALKE роботу підприємства у 2017 р. було відновлено. Тому у 2017 р. підприємство ТОВ «УК.АЗ.Дружба» засіяло 1,4 тис. га орендованих площ цукровим буряком. Крім того, воно кредитувало фермерські господарства під вирощування цієї культури. Результат не забарився — у 2017 р. в області було зібрано у 2,8 раза більше цукрового буряка, ніж у 2016 р. (496 тис. т проти 120 тис. т за даними ГУ статистики у Сумській області). І це з урахуванням того, що середня врожайність солодкого кореня виявилася нижчою, ніж у 2016 р. (39,2 т/га проти 42,5 т/га). Протягом сезону завод планує виробити 40 тис. тонн цукру-піску. Звісно, не весь обсяг вирощеного буряка надійде на завод у Миколаївці, частину врожаю традиційно отримають цукрові заводи Харківської області, але сам ривок у вирощуванні солодкого кореня на Сумщині, який 20 років тому займав до третини посівних площ області, є по-своєму символічним.

Зниження врожайності цукрового буряка у 2017 р. цілком закономірне — погода на Сумщині, як і по всій Україні, була несприятливою для більшості культур. Багато агрогосподарств області також втратили врожай різних культур на 49 тис. га посівних площ через ураган з градом, що стався 1 липня, що не могло не позначитися на загальній врожайності та, як наслідок, зниженні товарного виробництва.

Непоганий результат

Загалом валовий збір зернових і зернобобових станом на 1 жовтня 2017 р. становив 1,417 млн тонн, що навіть на 1,7 % більше, ніж за відповідний період минулого року. Аналогічна ситуація і зі збором кукурудзи. Загалом за рейтингом, складеним Міністерством аграрної політики та продовольства, Сумщина станом на 1 жовтня 2017 р. увійшла до ТОП-5 виробників сої, поступившись лише Полтавській та Хмельницькій областям. За збором же зернових, зернобобових і соняшнику Сумська область посіла 13 місце в Україні.

Загалом агроринок області подібний до агроринку України — більшу частину земельних площ у нас обробляють великі агрокомпанії, такі як Ukrlandfarming, Kernel, Агропрoсперис, Агротрейд, Росток-Холдинг та інші, які самостійно експортують свою продукцію по всьому світу. Менші виробники співпрацюють із вищезгаданими загальнонаціональними зернотрейдерами, яким і збувають свою продукцію. Аналітики зазначають, що великі виробники Сумщини давно обзавелися власними елеваторами, що дає їм змогу рівномірно продавати продукцію протягом усього маркетингового року. Дрібні ж виробники змушені продавати свою продукцію лише восени, оскільки елеваторних потужностей у них немає, можливостей їх збудувати — також, а оренда сховищ коштує досить дорого й знижує рентабельність до мінімуму.

Проблеми з овочами

У згаданому рейтингу Мінагропроду Сумщина посідає одне з останніх місць (20) за виробництвом овочів. У цьому немає нічого дивного — з великих компаній системним вирощуванням овочів займається лише компанія «Агробізнес-ТСК», яка збудувала кілька сучасних овочесховищ, що дозволяє їй отримувати непоганий прибуток від їх реалізації поза сезоном збирання врожаю. Решта постачань овочів на ринок залежать від дрібних господарств, що зумовлює їхню нестабільність як за обсягами, так і за якістю. Тому й досі актуальною залишається потреба у створенні в Сумах оптового агроринку, проєкт якого був готовий ще десять років тому. «Створення такого ринку стимулюватиме аграріїв нарощувати виробництво, розширювати сівозміну, експериментувати з сільгоспкультурами, виробляти не просто сировину, а продукт з доданою вартістю. Нині великий попит має органічна продукція, яка з успіхом могла б продаватися на спеціалізованому майданчику. Втім, це більшою мірою стосується фермерських господарств, ніж агрохолдингів, які не мають особливих проблем зі збутом вирощеної продукції, а більше залежать від цінової кон’юнктури», — говорить Ілля ЄСІН, заступник редактора спеціалізованого агросайту Latifundist.com.

Володимир Пошва

Партнери проєкту «Аграрна Сумщина — 2017»

Агробізнес ТСК, ТОВ
Сумська обл., Недригайлівський р-н, с. Сакуниха, вул. Рябова, 105
(05455) 5-88-05, 5-89-10

Астарта, ТОВ
м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 1
(0542) 64-08-20, 65-99-90, 65-99-91

Зелений Світ, торговельно-консультаційний центр
м. Суми, вул. Засумська, 14, тел. (0542) 787-430
вул. Інтернаціоналістів, 21, тел. (0542) 605-373
вул. Роменська, 59, тел. (0542) 792-889

Урожайна країна, ТОВ
Сумська обл., м. Ромни, вул. Сумська, 5Е
+38 (05448) 5-77-16
www.ur-kraina.com.ua

Стаття ««Урожайна країна» — аграрний новатор»