Ідея створити премію у вченого Альфреда Нобеля пов’язана… не повірите, зі смертю. Причому, частково його власною. Справа в тому, що тоді помер брат Альфреда Людвіг, якого тодішня преса преплутала з ученим. У газетах одразу з’явилися заголовки на кшталш “Торгівець на крові – мертвий!”. Справа в тому, що Нобель створив динаміт, яким людство не навчилося користуватися у мирних цілях. Про десятки інших винаходів шведський народ просто не згадав.
Так учений вирішив лишити по справжній смерті добре ім’я. Для цього він поклав гроші у банк, відсотки з яких нині й вручаються лауреатам. Щоправда, цей заповіт не сподобався нащадкам, які намагались визнати його недійсним через суд. щоправда, ці самі нащадки на той момент самі мали мільйонні статки.
Шведському народу це рішення на той момент теж не сподобалось. Співвітчизники, які так раділи смерті вченого, вважали, що кращим рішенням було б… заповісти гроші рідній Швеції, аніж придумати таку дивну премію. Погодьтесь, це – дуже оригінальна образа. до речі, саме Швеція сьогодні визначає лауреатів усії премій, окрім премії миру. Так, Нобель насправді мріяв, щоб людство винайшло таку зброю, яка виключила б можливості всіх воєн.
Ну, і наостанок про математику. Існує версія про те, що дружина Нобеля пішла від ученого саме до математика (чому премія й не існує на сьогодні). Насправді ж Нобель не був одружений. А математику він обійшов стороною через те, що це – абстрактна наука і практичної користі самостійно принести не може.