У далекому 1962-му році студента Чернівецького університету Ярослава Вишиваного покинула дівчина. У кімнаті гуртожитку разом з ним мешкав уродженець міста Лебедин Олександр Демиденко, який вирішив розрадити товариша. На той час Ярослав написав мелодію, яку час від часу грав на баяні. Олександр вирішив написати до неї слова – саме тоді, коли товариш переживав нещасне кохання. Так з’явилася пісня, яка стала народною.
Закінивши університет, Ярослав Вишиваний залишився викладати у ньому та керувати хорами до самої пенсії. На жаль, 11 років тому Ярослав Григорович помер. Через рік після його смерті той самий товариш по кімнаті Олександр Демиденко вступив до Національної Спілки Письменників України.