Нотатки подорожнього. Я, кум і безвіз. Частина 7. (Фото)
Я бачив двох дівчат-українок, які також працюють водіями вантажівок. Віком років до 30-ти. Навіть не знаю… Я розумію, що вони можуть керувати машиною, припускаю, що знають всі технічні тонкощі… Але, коли діло доходить до таких моментів, як розібрати і зібрати борти, закріпити вантаж спеціальними тросами… Я не вважаю себе фізично слабеньким, але я “притомився”. Як справляються вони – не розумію. Не дівчата, а термінатори якісь, мабуть :)
Побачив, в якому вигляді папір відвантажується з фабрики. Величезні рулони 1,8 метри заввишки і вагою до двох тон! Нам завантажили тринадцять таких. Тобто більше 24 тон! Це практично максимальне навантаження автомобіля.
Завжди було цікаво, як водії спілкуються з персоналом фабрик, заводів чи вантажних хабів. Виявилось – мовою жестів :) Трішки англійської, трішки німецької (в основному цифри), а все інше на пальцях. І що цікаво – вони розуміють один одного. Непорозумінь не було жодного разу.
Дощ, автобан… Мимо пролітають міста і містечки. Максимальна швидкість для нас – 90 км/г. На дорозі найсуворіший контроль – камери фотофіксації практично через кожні 100 метрів.
Зупинились на перерву. Знову тихий шок! Всі дорожні комунікації і паркінг живляться за допомогою сонячних батарей. На фото видно мабуть тільки їх десяту частину!
В школі я вчився добре і з географією начебто все гаразд, але новиною для мене виявилось те, що Дунай є і в Німеччині. Правда не широкий, але є :) На фото він якраз під нами.
Впали в око цілі ділянки з якимись палками і проволокою до п’яти метрів заввишки. Виявилось, що так вирощують хміль!
По об’їзній пролетіли Мюнхен. Здалеку побачив домашній стадіон футбольного клубу “Баварія” “Allianz Arena”. Масштабна споруда!
16 січня, а дощ лупить, наче з відра :( У машині, звичайно, тепло і сухо, але зовнішній пейзаж не надихає :(
Однак далі наш шлях лежить до Австрії на потяг. Так, вантажівки з Австрії до Італії потрапляють саме на потязі! Машина заїжджає на платформу, ми сідаємо в купе, і через тунелі, години за півтори в Італії!
Австрія! Альпи! Величне видовище! Враження не змогли зіпсувати ані дощ, ані туман… Об’єктив камери, правда, був не в захваті, але як вийшло, так вийшло. Маю надію, що по дорозі назад йому поталанить більше )) Альпи! Вони і праворуч, і ліворуч, і попереду, і навіть зверху! Вони всім своїм виглядом показують, хто тут головний…
Хмари ніжче гір… На горах сніг… Річка під горою нереально блакитного кольору… І все воно поруч, тільки простягни руку…
Знову все галопом, але купити баночку G?sser і подихати альпійським повітрям часу вистачило ))
А дощ іде… Вже вечір. Аби хто спитав мене, чим я зараз займаюсь, відповідь, напевно, розсмішила б: сиджу в машині посеред залізничних колій десь в Австрії, чекаю потяга і лузкаю насіння :) Українське :)
Взагалі, цікавий спосіб пересування – автомобіль на потязі… Для кожної машини – окрема платформа. Для водіїв – пасажирський вагон, зручні м’які купе, де можна відпочити. Щоправда, суттєвий недолік все ж таки є – відчутний запах нікотину :( Це засмутило.
А потяг привіз нас у справжню зиму. Сніг, хуртовина! На ніч зупиняємось уже в місті Brennero.
Добрий вечір Італія!
Далі буде…
Попередні нотатки тут
Частина1
Чатина 2
Частина3
Частина 4
Частина 5
Частина 6