Давид Бурлюк: ” Із дзвоном прокляття злетіли…” Перевод А. Вертиля

х х х
Із дзвоном прокляття злетіли,
Розбиті поринули вниз.
В обіймах притуплене тіло,
З розгону удар об карниз.
Дзвіниця сміялася вільно,
Внизу копошився народ.
Старенька – горбом богомільна.
Щось плів гострослов-ідіот.
Лежав нерухомо чиновник
І погляд скляний замерзав.
З безжалісноближньої бойні
Кіт рану кривавий лизав.

х х х
Со звоном слетели проклятья,
Разбитые ринулись вниз.
Раскрыл притупленно объятья,
Виском угодил о карниз.
Смеялась над мной колокольня,
Внизу копошился народ.
Старушка – горбом богомольна.
Острил изловчась идиот.
Чиновник лежал неподвижно.
Стеклянными были глаза.
Из бойни безжалостноближней
Кот рану кровавый лизал.