Новорічний анекдот-2020
Наближається рік 2020. Дід Мороз кличе онуку: Слухай-но, Снігуронька, бач, яка рідкісна дата – двадцять та двадцять. Треба її відзначити якось особливо. «Ой, діду, – відповідає іронічно Снігуронька, – вже відзначали якось особливо – 19 і 19. Пригадуєте?»
-А, – сміється Дід Мороз, – як зараз, пам’ятаю: наступає 1919й, запросили ми на свято хлопців – Чахлика Невмирущого, Сніговика та дівчат – Кікімору і Бабу Ягу. Тільки посідали за стіл, як до хати вдираються повстанці батька Махна. І наказують – експропріювати на користь повстанців сало, мою шубу, та кришталевий посох. Я ж швиденько змахнув посохом і перетворив тих пихатих махновців на волохатих джмілів.
– Так цим святкування не скінчилось, – нагадує Снігуронька. – Згадайте, як потім вдерлись ще розбишаки!
– Так, пригадую, – причепурює бороду Дід Мороз, – чого б це мені забувати! Пам’ятаю, тільки ми підняли святкові келихи за новий рік, як з’являються ті бісові вагнеровці.
– Та ні, – поправляє діда Снігуронька – «вагнеровці» – то сучасні москальські спец війська. А сто років тому були – врангелівці – білогвардійські війська. І ті браві вояки, під керуванням барона Врангеля, забажали, щоб наші дівчата Яга, Кікімора і навіть я, крихітка Снігуронька, поскидали вечерні сукні та полізли з ними на піч – нібито грітися!
– Неприпустимо, – скрикує гнівно Дід Мороз. – І я миттю змахнув посохом і перетворив тих біляків на білих ворон.
– А потім, як сніг на голову, – не відстає від Діда Мороза Снігуронька, – вдерлися до хати треті незвані гості, пригадуєте?
— Так, так, – киває Дід Мороз. – пригадую, аж моторошно: заходять до хати червоноармійці з наганами, запросто, як до себе додому, навіть не привітавшись, і зразу ж звинувачують наше добре товариство у контрреволюційній змові, а Ягу і Чахлика Невмирущого – у розповсюдженні наркотиків і порнографії. Отакої! Та наказують негайно всіх нас стратити. Ну я змахнув посохом і негайно перетворив тих червоних на снігурів.
– Добре все скінчилось, – з полегшенням зітхає Снігуронька. – А як тепер, Діду, будемо святкувати 20 та 20?
— А давай, онучко, – мрійливо пропонує Дід Мороз, – поїдемо до Червоного моря, погріємось, покупаємось.
І поїхали вони до Єгипту, а там спека. Снігуронька ховається під парасольку, щоб не розтанути, а Дід Мороз скидає шубу і стрибає в море. Проходить хвилина, дві… І Червоне море раптом змерзає. Єгиптяни радіють! Понадягали ковзанки і катаються з кальянами по червоному льоду.
– Отакі дива трапляються на Новий рік!. Зі святом вас, добрі люди!
-А, – сміється Дід Мороз, – як зараз, пам’ятаю: наступає 1919й, запросили ми на свято хлопців – Чахлика Невмирущого, Сніговика та дівчат – Кікімору і Бабу Ягу. Тільки посідали за стіл, як до хати вдираються повстанці батька Махна. І наказують – експропріювати на користь повстанців сало, мою шубу, та кришталевий посох. Я ж швиденько змахнув посохом і перетворив тих пихатих махновців на волохатих джмілів.
– Так цим святкування не скінчилось, – нагадує Снігуронька. – Згадайте, як потім вдерлись ще розбишаки!
– Так, пригадую, – причепурює бороду Дід Мороз, – чого б це мені забувати! Пам’ятаю, тільки ми підняли святкові келихи за новий рік, як з’являються ті бісові вагнеровці.
– Та ні, – поправляє діда Снігуронька – «вагнеровці» – то сучасні москальські спец війська. А сто років тому були – врангелівці – білогвардійські війська. І ті браві вояки, під керуванням барона Врангеля, забажали, щоб наші дівчата Яга, Кікімора і навіть я, крихітка Снігуронька, поскидали вечерні сукні та полізли з ними на піч – нібито грітися!
– Неприпустимо, – скрикує гнівно Дід Мороз. – І я миттю змахнув посохом і перетворив тих біляків на білих ворон.
– А потім, як сніг на голову, – не відстає від Діда Мороза Снігуронька, – вдерлися до хати треті незвані гості, пригадуєте?
— Так, так, – киває Дід Мороз. – пригадую, аж моторошно: заходять до хати червоноармійці з наганами, запросто, як до себе додому, навіть не привітавшись, і зразу ж звинувачують наше добре товариство у контрреволюційній змові, а Ягу і Чахлика Невмирущого – у розповсюдженні наркотиків і порнографії. Отакої! Та наказують негайно всіх нас стратити. Ну я змахнув посохом і негайно перетворив тих червоних на снігурів.
– Добре все скінчилось, – з полегшенням зітхає Снігуронька. – А як тепер, Діду, будемо святкувати 20 та 20?
— А давай, онучко, – мрійливо пропонує Дід Мороз, – поїдемо до Червоного моря, погріємось, покупаємось.
І поїхали вони до Єгипту, а там спека. Снігуронька ховається під парасольку, щоб не розтанути, а Дід Мороз скидає шубу і стрибає в море. Проходить хвилина, дві… І Червоне море раптом змерзає. Єгиптяни радіють! Понадягали ковзанки і катаються з кальянами по червоному льоду.
– Отакі дива трапляються на Новий рік!. Зі святом вас, добрі люди!