Пили мохіто

Пили мохіто.  А очі – в очі…
Назовні спека, як у пустелі.
Над нами місто , мов потороча,
ковтає спеку отам на стелі.

Над нами вечір упав, як подих.
Слова лунають у прохолоді.
В кав`ярні пусто мені на подив,
зате мохіто так у пригоді.

І кличе серпень, ковток останній.
І пахне м`ята – зелене диво.
Пили мохіто, пливли в коханні.
Сплетіння ночі та рук звабливе.