Сонячне море

Кіносценарій, короткий метр, 20 хв. Дія відбувається в Парижі, 2023 рік. Діючі особи: Олеся — 30 років, художниця, біженка, пережила бомбардування, психологично травмована, коли хвилюється, надто сильно загикається. Даринка — її донька, 6 років, після бомбуардування не розмовляє, руки нервово тримтять. Хозяйка бістро — 40 років Власниця художнього салону — 40 років Медсестра — 30 років 1 картина Париж. Маленька проста кімната в гуртожитку для біженців. Ніч. Дитина прикидається і нестямно скрикує. Олеся схиляється до доньки і тихенько наспівує українську Колискову… Дитина заспокоюється і засинає… 2 картина Ранок. Олеся приводить у дитячий садок Даринку, дитина тримає плюшового песика, але її ручки нервово тремтять, мала міцно обіймає матір і не відпускає її. Навколо усміхнені батьки та матері привозять до садочку дітей на велосипедах, скутерах, усі в різнокольрових касках. Звучить привітна, життєрадісна французька мова. Олеся пестить доньку, шепоче їй щось заспокійливе на вухо, донька нічого не може вимовити, говорить поглядом, панікує, але мати розуміє її стан і жахи. — До вечора моя красуне… Даринко… люба,… відпусти маму… мама йде по своїм справам…пошукаю роботу, доню… не тремти, благаю…, я не надовго… не хвилюйся…, наш любий тато на нас чекає, він переможе…ні, він не може зателефонувати… ну, йди ж бо…скоро, скоро війна скінчиться… поїдемо додому… все, все, мала, відпускай маму… іди… скоро дома буде тихо… поїдемо, ..моя красуне…, і ти будеш спати зі своїми ляльками, вони на тебе чекають…до зустрічі, моя мила. 3 картина Олеся іде вулицею, заходить в метро. Лунає сигнал телефона: сповіщення телеграм-каналу. Олеся читає. (Голос за кадром): — Повітряна тривога! Харків! Балістичні ракети! Усі в сховище! Олеся телефонує сестрі у Харків. — Ж-жанна, в-вы г-где? В-в м-м-метро? В-вы от-туда х-хоть иногда вых-х-ходите, или ж-живёте под землей?.. Я? Хорошо…да, ищу работу… Даринка все время спрашивает про папу…, я так ей и говорю… Досадно, плохая связь… ладно, пока, звони, с-сест-тричка, удачи.. Ховає телефон. 4 картина Виходить з метро. Іде проспектом, шукає потрібну адресу. Сигнал телеграм-каналу. Олеся дивиться в телефон. Голос за кадром: — Повітряна тривога, Чернігівська область. Ворожі безпілотники. Усі в укриття! Олеся ховає телефон. 5 картина. Олеся заходить в ресторан. Звертається до адміністратора. Розмовляє французською, з помітним акцентом. — Доброго дня, мадам. Я за ог-голошенням. П-п-омічник повара. Адміністратор: — Вже зайнято, нажаль. — А місце прибиральниці? — Ваш сімейний стан? — Я в-в-вдова. — У вас є діти? — Так, донька, шість р-років. — З маленькими дітьми, нажаль — не беремо. Діти, розумієте, часто хворіють. — Б-б-будь ласка, м-мені д-д-дуже потрібна робота. — Ну… хіба що можу запропонувати місце із заміни. На двадцать діб. Прибирання квартир наших постійних клієнтів. Вас влаштовує? — Так! — Але робота важка. Три квартири на день. Впораєтеся? Ви така…тендітна. — Впор-раюсь! — Тоді завтра і приступайте! — Дяк-кую, мадам! — Вас навіть не цікавить зарплатня? — Так. Цікавить. — Шістьдесят євро за день. Без оподаткування… — Гаразд. — Ви дивна жінка. Не торгуюєтеся. Я… можу поцікавитись… ви звідки? — Ми з У-україни… З-з М-м-мар-р-рі… уполя! — Ах, зрозуміло. Так, війна… це жахливо… Співчуваю. 6 картина Олеся виходить на вулицю. Сповіщення телеграм-каналу. Олеся читає. Голос за кадром. — Повітряна тривога, Запоріжжя, балістичні ракети, усі в укриття! Олеся ховає телефон. Стоїть в довгій черзі в буланжерію — обідня перерва. Люди купують сендвічі. Сигнал телеграмм канала. Голос за кадром. — Дніпро, чути вибухи, усі в укриття! Олеся ховає телефон. Купує багет. Іде додому. 7 картина Входить в маленьку кімнату. На стінах та під стіной, на підлозі багато картин. Сюжет: море- схід сонця, море-зірки, море-вечір. Чується звук телеграмм канала. Голос за кадром. — Сумська область! Тривога! Шахеди. Усі в укриття! Олеся кладе телефон. Готує каву. Малює картину: море-туман. Звук телеграм-каналу. Голос за кадром — Кривий Ріг, чути вибухи, усі в укриття! Олеся пакує декілька картин у картон, склає у сумку та виходить з дому. 8 картина. Заходить до художнього салону. Пропонує власниці свої картини. Дама розглядає картини та ввічливо посміхається. — Красиво. Але… ми працюємо з відомими іменами. Вибачте… Зверніться до інших салонів. Можливо… пощастить. 9 картина Олеся іде бульваром. Повз їдуть машини, електросамокати, скутери. Звук телеграм-каналу. Голос за кадром. — Полтавська область. Керовані авіаційні бомби. Усі в укриття! Олеся зупиняється біля вітрини Різдвяних прикрас, ялинок, казкових механічних ляльок. Голос за кадром: — Одесса, Херсон, Львів, Ракети, усі в укриття.. 10 картина Олеся бачить вивіску «Стоматологічний кабінет». Стіна поруч з входом до кабінету розмальована вуличними вандалами. Звертається до медсестри в приймальній. — Доброго дня, мадам. Я м-можу записатися н-на прийом? — Так. Вашу страховку будь ласка. Жінка бере документ. Переходить на руську мову. — А, так вы из Украины! А я из Молдовы! И наш врач Санду из Молдовы! Вам срочно? — Профилак-кт-тический ос-смотр. — А… тогда… вот, есть пятнадцатое число, утро. — Спас-сибо… Олеся, поколебавшись, спрашивает. — Я… в-вижу, что вашу с-стену обезоб-бразили. М-может… Я м-могу нарисовать… сверху… м-морской пейз-заж. Вот, посмотрите… моя картина… Олеся показує картину. Медсестра дивується. — Какая красота! Вы художница? Это с фотографии? — Это с-с натуры. Азов-вское море. — Прекрасно! А ну, подождите. Владелец клиники как раз на месте. Я сейчас. Позвольте? Медсестра бере картину і заходить до власника стоматології. І вже за мить повертається. — Олеся, Вадиму очень понравилось! Эти роскошные волны напоминают белоснежную улыбку! Сколько вы хотите за вашу работу? — Я.. не з-знаю….. — Двести устроит? — Двести?! Это много. — Перестаньте!. Держите: пятьдесят задаток и пятьдесят на материалы. И в воскресенье можете приступать! — Эт-то п-правда? — Да, да, и ещё… Вадим сказал…ну, у него целая сеть кабинетов в Иль де Франс. Понимаете? Так что вам предстоит много работы! — М-много р-работы?! … Ох, спасибо вам, я даже не н-надеялась… — Да что вы! Мы же должны помогать друг другу! До воскресенья! 11. Олеся підходить до дитячого садочка. Тут чекають на дітей їх батьки. Двері відчиняються. Виходить малеча. Дітлахи з посмішками йдуть до батьків. Виходить Даринка, вдивляється з страхом в дорослих, її ручки з іграшкою тремтять, личко ось- ось заплаче. Де мама?! Олеся зве доньку. Махає їй рукою. — Даринко, доню! Даринка скрикує, радісно посміхається і стрімко біжить до мами, налітає на неї та хапає за шию. Мати і дитина стоять, міцно, міцно обіймаючись. Нібито не бачилися цілу вічність. Нікого не помічаючи. Голос за кадром. — Українська противітряна оборона знешкодила атаку ворожих безпілотників. Відбій тривоги. Слава Українським збройним силам…