До тебе не достукатися знову.
Твої думки, мої слова - даремно!
Мій монолог - на двох одна розмова.
А мій політ - мов стріли в небо темне.

Тебе не розумію , - безталанна.
Де папороті цвіт?! Чи ми вже інші?
Але послухай - і оця омана
росою на моїм розтане вірші!

Відкрешують вогнями блискавиці,
та лину я до хмар несамовитих.
Не журавель для тебе, не синиця...
Я ластівка, якій - не розлюбити.