Запросив до ресторану даму Гліб.
А у відповідь: - П’ю воду і їм хліб.
Гліб з полегшенням зітхнув:
- Нема питань.
Щось замовимо легеньке, без вагань.
Під час їжі розгорівся апетит.
Де й подівся в бідолашної гастрит.
Після келиха французького вина,
Зажадала лобстерів вона.
Услід їм пішли ікра і ананас,
Ось і каву смакувати настав час.
- Їм я мало, - нагадала дама та,
- Прагну схуднути, така моя мета.
Гліб, побачивши рахунок, ледь не впав,
Бо приниження такого не чекав.
- Що за ціни тут, - почав кричати,
- Книгу скарг настійно вимагати.
Охоронець слухати не став,
Гучно ляпасів по пиці надавав.
А рука у охоронця надважка,
Довелося зняти ланцюжка.
Сторонитися жінок став Гліб,
Тих, що воду п’ють і їдять хліб.