Сумщина творческая. Культура и искусствоАльбина Батурина 22 мая 2012 в 18:30
Дві кумоньки зустрілися.
Стали гомоніти.
Одна одну запитали:
- Як життя, як діти?
Чула я, одна говорить,
Твій син одружився.
Узяв гарну та бідову,
Сімейним зробився.
Мабуть живе, та не тужить,
Господиню має,
Яка пере, борщі варить,
Віддано кохає.
Що ти, кумо, який борщ?
Лацюга дружина.
Лише вроду свою любить,
Пропаща людина.
То в солярії, то в барі,
Жінка пропадає.
А синок мій м'ясо смажить,
Дружину чекає.
Каву в ліжко полюбляє
Красуня – дружина.
Де тільки вона взялася?
Ще й яка вражина.
Та вже годі говорити
Про життя синочка.
А як в шлюбі з чоловіком
Живе твоя дочка?
- Моя доця, наша гордість,
Розумна, вродлива.
Та попалась їй свекруха,
Надто вередлива.
Їдом їсть мою дитину,
Ледащой вважає.
А коли їй борщ варити?
Фітнес клуб чекає.
Після фітнесу, солярій
Про засмагу дбає.
А голодний чолов'яга
Нехай почекає.
Так вже в світі повелося,
Повір мені, друже.
Те, що добре для свекрухи,
Для тещі не дуже.