Як і будь-які митці, літературні таланти потребують розвитку. Хтось має читати (або чути) їхні твори; хтось має вказувати на помилки, давати поради; хтось має допомагати з друком. Утім, як правило, молоді письменники зіштовхуються з іншою реальністю, в якій немає ані слухачів, ані вчителів чи наставників. Іноді навіть здається, що тому самому талановитому, але ще не досвідченому митцю, місця у нинішній літературі просто немає.

Новий відлік

Приблизно за таких обставин і з'явився нинішній "Зажинок". Я пишу "нинішній", тому що насправді історія цієї організації налічує майже 50 років. Просто наприкінці 80-х історія "Зажинку" перервалася. Ось як про це згадувала нинішній очільник літстудії Тамара Герасименко в одному з інтерв'ю:

«Зажинок» виростив, виховав, виплекав багатьох відомих сумських письменників, і чи треба й говорити про те, що навіки нас подружив. Те, що Сумська письменницька організація дружна, одностайна — багато в чому заслуга тогочасного «Зажинку». Але назрівали великі перебудовні політичні й економічні процеси в Радянському Союзі, держава перестала підтримувати літстудію, щось там (уже не пам’ятаю) вийшло з приміщенням, яке нам надавалося, і робота «Зажинку» на три десятиліття завмерла…

Наприкінці 2017-го року літстудія відновила свою роботу. Як потім розповіла Тамара Миколаївна, ця ідея належала саме їй:

Мабуть, тому, що любила старий "Зажинок", і мені хотілося створити щось подібне, особливо коли зустрічала молодих обдарованих людей із творами, яким однаковою мірою були притаманні і талановитість, і літературна невправність водночас.

Її (ідею - авт.) гаряче підтримав тодішній голова Сумської організації НСПУ Олександр Вертіль, та зрештою всі письменники, особливо активний  колишній зажинківець Андрій Поляков і, на жаль, уже покійний літературознавець Анатолій Гризун. І «Зажинок» воскрес під егідою СОО НСПУ. Знайшлися молоді творчі сили, студія потроху поповнювалася, до неї вливалися літератори з різних районів Сумщини.

Власний довід

До студії я потрапив трошки пізніше, аніж перші "зажинківці" (вони навіть встигли провести перший марафон). Це була не перша подібна організація, до якої я потрапив. У мене навіть була своєрідна формула успішних літстудій: регулярні засідання + навчання. Студія без засідань (або зборів, кому як краще) часто приречена існувати на словах. Ну, а збиратися просто для того, щоб почитати свої твори та розійтися по домівках - як на мене, у цьому сенсу немає.

У "Зажинку" ця формула більш, ніж спрацювала. Студія регулярно збиралася раз на два тижні (цей графік діяв до самого карантину). Звісно, що ми не просто читали свої твори і слухали інших. У відповідь кожен отримує критику та поради. А критикувати майже завжди є що. Наприклад, у поетів: не туди падає наголос, зайвий склад (чи не вистачає), рядки не римуються. Більш загальна проблема - неправильне вживання слів: русизм, калька, діалектизм... Також бувають проблеми з образами: вони мають бути не тільки не застарілими, а ще й власними.

Думаю, кожен другий письменник-початківець чув поради на кшталт "читай класиків, шукай у них цікаві образи, звороти, вони ж - визнані!" Але у "Зажинку" - зовсім інший підхід: кожен письменник має бути собою. Ну, не зідрав же, наприклад, Тичина образ сонячних кларнетів у Шевченка (хоча той, звісно, був для нього генієм). Так само Стус не схожий на Франка, а той - на Куліша. Так і тут: кожен має бути собою, не схожим на класиків чи на когось ще.

За рік до вищесканзаного відновлення у Сумах з'явилась студія "Літера". Але, оскільки "Зажинок" створювався у статусі молодіжної літстудії, сталось так, що молоді "літеряни" стали "зажинківцями". Сама ж "Літера" стала осередком для старшого покоління. До слова, з тих часів письменники значно виросли (у літературному сенсі) і там, і там. Хоча не скажу, що ми повністю відокремились: іноді "зажинківці" заглядають до старших колег і навпаки.


Під крилом Спілки письменників

Десь вище уже згадувалось, що "Зажинок" працює під егідою СОО НСПУ (тобто, Сумської обласної організації Національної спілки письменників України). Передусім це означає, що її вихованці мають певні переваги перед Спілкою; а для цього, звісно, потрібно "тримати планку". Наприклад, у 18-му році саме вихованці "Зажинку" потрапили на сторінки альманаху "Слобожанщина". Те ж саме стосується, наприклад, всеукраїнських нарад молодих літераторів - їх НСПУ до карантину організовувала щорічно. Кожну область представляють по двоє письменників (поезія і проза); на Сумщині таких представників у першу чергу обирають саме серед "зажинківців". Звісно, що для цього всього банальних читань у колі "своїх" недостатньо. Саме тому у студії відбуваються навчання.

Ось як висловився про "Зажинок" майже на початку його відновлення тодішній голова СОО НСПУ Олександ Вертіль:

...ця студія - єдина в області, яка працює під егідою Сумської обласної організації Національної спілки письменників України – так, саме єдиної в Україні ПРОФЕСІЙНОЇ письменницької спілки. Тобто, ми разом по-доброму "приречені" працювати на якісний результат. Зараз, як гриби після навіть дрібненького дощу, з'являються всілякі біля- і навкололітературні формування та осередки, де, на жаль, бракує професійних і наставників, і авторів. На наше спільне щастя, "Зажинка"  це не стосується. Переконаний, що за рік-другий окремі з студійців надрукують власні книги, а наша організація розглядатиме їхніх авторів як кандидатів на вступ до лав НСПУ. Відбір – вимогливий, вступне "сито" – густе, однак уже сьогодні бачу, що кілька зажинківців сповна відповідають таким вимогам.

При цьому "Зажинок" відкритий якраз більше для початківців, аніж для певною мірою виписаних письменників. До речі, до творчих злетів, падінь, криз у керівника студії - цікаве ставлення і особливий підхід. Пам'ятаю, як мене здивувала одна її фраза: "Одного разу я не писала п'ятнадцять років". Тим, хто став заручником творчої кризи, тут радять не вичавлювати із себе твори, а зробити перерву. При цьому бажано щось читати. Для тих, хто саме зараз пише нове, робити це, навпаки, не рекомендовано: у такому разі письменник починає наслідувати чужі риси.

Що сьогодні

За більш, ніж три роки, "Зажинок" досяг чималих висот. Як уже наголошувалось, студійці потрапили на сторінки "Слобожанщини". Пізніше "зажинківці" видали власну збірку "Заспів". При цьому її сторінки наповнювались не за принципом "твори кращих авторів", а "кращі твори кожного автора". Троє студійців представили область на тих самих нарадах молодих письменників. А ще - заходи, виступи, десятки засідань, нові твори, образи, обличчя... Звісно, не всі учасники зараз можуть відвідувати засідання: так, "зажинківка" Анна Верховцева переїхала до Чернігова, а Альона Мазігва - і зовсім до Німеччини. Утім, не зважаючи на це, дівчата і досі вважаються частиною колективу.

Величезні правки вніс карантин. Певною мірою довелося перейти в режим онлайн, адже збиратися фізично зараз - просто небезпечно. Крім того, було відкладено випуск другої збірки (сподіваємось, вона все ж скоро побачить світ). Утім, "зажинківці" продовжують активно писати твори, ділитися ними і так само отримують критику та поради.

Як і завжди, студія рада бачити на своїх засіданнях нових авторів. Якщо ви шукаєте коло однодумців та прагнете нових письменницьких висот, напишіть керівнику "Зажинку" Тамарі Герасименко чи на сторінку літстудії у Фейсбуці.