(критика) Щось надто цікаве можемо спостерігати в нашій новітній історії. Реалією Помаранчевої революції було запроваджено особливий соціальний етикет: всі постояльці наметового містечка, прибулі з усіх міст країни, мали поводитися на Майдані ввічливо та дотримуватися строгого порядку і чистоти. Саме тут, на Майдані, в 2004-ому, зародилася нова європейська спільнота ( і автор тексту був свідком тієї дивовижної благородної атмосфери). Здавалося: тепер Україна нарешті скине з себе тупий совковий етикет байдужості, панібратства та хамства. І зміни відбулися. З'явилася молодь, яка до всіх посміхалася, вибачалася та вирішувала справи не сварками, а доброзичливою делікатністю. Але все європейське делікатне та ввічливе скінчилося з приходом Януковича. Всі європейські цінності миттєво розвіялися. Вислів про "Поетесу Ахметову" вустами зека-проффесора-президента символізував нову епоху: падіння суспільства на найнижчий соціальний культурний рівень. Країна потрапила під вплив бидла та злодія при владі. І що ми отримали? Змінилася культура мовлення. Майже усі верстви населення, навіть малі дити, почали ще й як завзято, матюкатися. Ця ганьба стала модним явищем. Матюки неслися і несуться звідусіль. Від журналістської братії в тому числі. Виникла і інша потворна реалія. Ще недавно віковічною традицією українського народу був закон: не красти. Хати в селах навіть в шістдесятих роках минулого сторіччя люди не зачиняли. Не красти українців навчали з дитинства. Якщо крав хтось навіть якусь дрібничку - того зневажали, цькували. Щось вкрав більше - засуджували, тяжко карали. Але чи була така традиція: знати, що хтось краде, і мовчати? Така традиція була неможлива. Якби мовчали, то тоді виникла б антитрадиція. Ось саме така антитрадиція виникла з приходом Кравчука. На наших очах групи осіб стали розкрадати суспільне майно в великих розмірах. Але називали злодійство тепер якось інакше: приватізацією, кришуванням, рекетом, відтисканням бізнесу, мафією, корупцією. І як реагувало на злодійську антикультуру суспільство? А ніяк. Підлаштувалося. Бо ж є суд, поліція, навіть антикорупційний комітет, хай вони цим займаються. Така культура, як народний осуд, презирство, зневага до крадіїв, ігнорування, блокування, покарання злодія - зникли! Усім по фіг. Замість осуду з'явилася новітня артикультура, яка виразилася у вислові: виявляти та карати злодіїв не на часі. Тобто, на очах всього суспільства величезне коло злодіїв краде у суспільства у величезних розмірах кошти, а народ лише зітхає безпорадно: мовляв, не на часі, потім колись розберемося. "Не на часі:- це й є нова антикультура, якої ніколи раніше не існувало. Народ, який дозволяє себе обкрадати, ще й по-великому, перетворився на мовчазного співучасника злочинців. Тобто - на антинарод.