І тобі, друже, привіт!

Зі стриманним оптимізмом дивлюся на 2018 рік. Насправді, за великим рахунком, в листопаді 2017 р. я повернувся працювати в газету по-справжньому вперше після листопада 2013 р., коли поїхав на Майдан. А потім багато чого сталося: побиття, лікарня, реабілітація, робота над романами «Іловайськ» та «5 Днів, 5 Секунд», численні поїздки по країні в пошуках героїв війни, робота над двома сценаріями, численні зустрічі з читачами (80 міст, здається, близько 300 зустрічей, не рахуючи інтерв'ю), народження Устима і всі клопоти, повязані з цим неймовірним, третім у нас з Анею за останні сім років, хлопчиком. І весь цей час редакція працювала автономно, практично без головного редактора. Ні, звісно, я наскакував інколи, щось там намагався робити, але то було вкрай несистемно. І я вдячний редакції за те, що вона витримала такий графік. Але тепер я знова тут, принаймні, на найближчі два роки маю план сумлінно працювати в «Панорамі». Тому так, все плануємо: і розслідування, і все інше цікаве і корисне. Але за однієї умови – якщо знайдуться журналісти, які хочуть і вміють це робити.

Незалежність – відчуття оманливе. Для видавця газети це мистецтво співпраці з усіма, незалежачі не від кого.

Я сподіваюся на їхні щасливі долі, які вони оберуть собі самі. Професію журналіста я сам не люблю, але поважаю. Не люблю за бруд, в якому доводиться копирсатися, поважаю за користь, що вона приносить суспільству. Особисто я головним редактором і журналістом став у 1993 р. цілком випадково. Тож сподіватимусь, що доля буде більш прихильна до моїх хлопчиків )

Статті зявляються рідко по банальній причині – на такі матеріали, на жаль, не завжди вистачає місця. Будемо намагатися більше залучити реклами, щоб були кошти збільшити обсяг газети. Як тільки це станеться, повернемо історичну тематику (і не тільки!) на наші шпальти.
Наші солдати воюють за вільну Україну. Інша річ, хто цими перемогами скористався краще. На жаль, картинка не досить весела.
Тут не погоджуся. Якраз влада навчилася багато чому, в тому числі, в основній своїй масі змогла зберегти свою непривабливу антисутність. Так що вони – гарні учні. Тому й нагорі.

Реформи в Сумах не можна розглядати у відриві від реформ всього «Суспільного». Не в Сумах тепер приймають рішення ні щодо штатного розкладу, ні щодо кількості і якості окремих програм. Це така собі децентралізація навпаки.
Якусь сталу оцінку цим діям можна буде дати, думаю, приблизно через рік. Побачимо, що буде у них в ефірі. Але сама ідея мені нагадує намагання побудувати комунізм в одній, окремо взятій галузі. Тобто ідеї, вибачте за тавтологію, ідеальні, але навіть на перших етапах очевидно, що вони абсолютно не відповідають ані медійній ситуації в регіонах, ані економічній ситуації в державі. Наприклад, керівники «Супільного» такі молодці: «Ми не будемо брати гроші за політичну рекламу!». В той же час, усі знають, що саме на виборах місцеві телебачення заробляли чималі гроші, яких хватало і на закупівлю нової апаратури, і на премії працівникам, і пожити півроку, не залазячи в кишеню бюджету. Тепер вони від «нечистих» грошей за політичну рекламу відмовляються, але ж гроші на все апарутуру, премії і т.п. братимуть де? Правильно, в бюджеті, тобто з наших кишень. Більш того, вже беруть, виписуючи собі премії по 172 тис грн на особу, пропрацювавши лише три місяці (це начальство в Києві, не в Сумах). На фоні масових звільнень – Національна спілка журналістів уже зробила заяву, що процедура «оптимізації» проходить непрозоро – це виглядає неприємно, як мінімум. Ну чому у нас всі реформи починаються з того, що за рахунок маси людей, яких хтось вирішив звільнити, виплачують великі зарплати одиницям, яких хтось вважає кваліфікованими топ-менеджерами? Може, спочатку потрібно показати результат своєї роботи? А потім, за рік-другий, виписати собі премію? Тут можна довго сперечатися з приводу грошей, але, не вдаючись в деталі, скажу, що саме цей факт налаштувіав значну частину медіателеспільноти негативно щодо реформи «Суспільного». Не з такого треба стартувати, реформа має мати позитивне інформаційне тло.
Реформа, звісно, потрібна. Можливо, за якийсь час якістю програм «Суспільне» компенсує стартові іміджеві втрати, і ми всі скажемо: «Вау!» Можливо. Давайте трохи почекаємо і побажаємо нашим колегам гарних ідей, класних рейтингових програм і достойної оплати праці.

Реальною заміною горе-мера м. Суми стане будь-який інший горе-мер.

Складно оцінювати те, що існує поки що лише на папері. «Панорама» в лютому-квітні готує спеціальні випуски, присвячені основним реформам. Там ми спробуємо детально розібратися, що і як має працювати. Реформу освіти в розділах, що стосуються навчання українською мовою, я вітаю обома руками.

Так, ми теж – малий/середній. Думають вони (влада, я ж вас правильно зрозумів?), в першу чергу, про свої гроші. Виклик серйозний, однозначно. Виживуть не всі. Деякі рішення дуже складно пояснити. Наприклад, останнє рішення НКРЄ, згідно якого ціна на електроенергію саме для малого і середнього бізнесу зросла на 16%. При тому, ціна для підприємців Сумщини – найвища в Україні, точніше, найвища – в Луганській області. На Сумщині, я перепрошую, що, також АТО триває? І я не бачу конструктивної реакції ані народних депутатів (пости у Фейсбуці не рахуємо), ані чиновників. Чому така дискримінація?

Згоден. Знову ж таки – як тільки з'явиться додаткові сторінки. Працюємо над цим.

Дякую всім за запитання. Не забудьте передплатити «Панораму». В цьому році ми, як завжди, реалізуємо кілька проектів: «Сумщина. ТОП 50 корисних людей та їх справ», благодійний концерт дітей, що виконують класичну музику «Майбутнє Є!», і в зв'язку із 25-тиріччям нашого медіа-проекту ми зробимо розлогий концерт (очевидно, у обласній філармонії) «Дружнє коло», куди і вас запросимо.