Автор розповів про шлях святого Якова, який описав у книзі «Шлях на край світу»: «Історія починається у 9 столітті, коли Іспанія була майже завжди під набігом арабів і лише північна частина території Іспанії являли собою християнські колонії. Саме тоді ходив культ святого Якова. Іспанці вважають, що апостол Яков є їхнім заступником і покровителем. Але у 800-х роках віднайшли нетлінні мощі апостола, що і стало причиною шанування і зростання популярності маршруту. Люди зі всього контингенту почали ходити до Сантьяго де Компостелло протягом кількох століть. У 14 столітті паломництво припинилось через війни та епідемії. Наприкінці 80-х років 20 століття вдалось відновити постійний потік паломників. У середньовіччі вважалось, що шлях святого Якова починається з дому того, хто йде. Найближча точка початку мандрівників знаходиться у Львівській області. Потік мандрівників незмінний - 250-300 тисяч на рік проходять цим шляхом без додаткових засобів транспорту. Часто йдуть, аби отримати сертифікат офіційного паломника. 60% людей мандрують цим шляхом з духовно-туристичними цілями.Там можна зустріти і корейців, і японців, бо для них це - популярно. За статистикою, близько 200 українців на рік проходять дорогу святого Якова. Зазвичай, більшість з них дізнаються з моїх нотаток, виступів, лекцій. Сподіваюсь, що дізнаватимуться про даний маршрут із моєї книги»



Максим Беспалов зізнається, що він закохався у цей шлях. Розповідає, що дорога є промаркованою. Основна відмінність - на знакові присутнє зображення морського гребінця, адже це головний символ паломництва в католицькому світі. Середньовічні паломники йшли біля океану і харчувались саме морськими гребінцями, вішали на одяг мушлі, аби зазначити свій статус.



Також Максим пояснив, що назва книги зумовлена найдавнішим паломництвом людей до океану, якому близько 2000-3000 років, адже в ті часи люди вірили, що саме океан і є краєм світу і що земля трималась на трьох китах чи на панцирі черепахи. Також у пілігримів є дивна символічна традиція - спалювати одяг та приносити з собою каміння. Вони пояснюють це, як відпущення важких гріхів, які вони там полишають у вигляді каміння, яке має бути обов’язково з домівки та духовне очищення і символізація закінчення старого життя.



«Коли ти доходиш до своєї цілі, ти розумієш, що твій шлях ніколи не закінчується. Ця дорога - найкращий спосіб розібратись у собі, адже йти пішки потрібно приблизно 800 кілометрів. У деяких - це певна субкультура. Є людина, яка пройшла цей шлях 47 разів і не зупиняється на досягнутому. Звісно, кожен день подорожі обходиться приблизно у 25 євро, але люди носять із собою навіть немовлят. Головний скарб маршруту - це люди. Тому моя книга про людей, яких я там зустрів. Конфліктів серед паломників не буває, Іспанія - безпечна країна, усі один одному довіряють і на цьому шляху не зустрічається підлих чи брехливих людей. Для місцевих явище паломництва - звична справа, як будто корови йдуть на вигін. Звичайно, для пілігримів є притулки, є кафе і готелі, місцеві організовують торгівлю, але часто біля узбіччь можна побачити ятку з харчами без продавця - кожен платить ту ціну, яку може і бере те, що йому необхідно, усі дуже чесні. Особисто я проходив від 23 до 43 кілометрів за день - у м’язах накопичується молочна кислота, але це надихає мене і надалі», - ділиться враженнями про мандри Макс Беспалов.

У іншій книзі пілігрима під назвою «Ліхіє дев’яності: Кузня кадрів Дніпропетровськ» описано зміну географічного, політичного та культурного ландшафту 1990-х років у місті Дніпропетровськ. Автор розкриває історію міста через приватні історії його мешканців. Макс Беспалов вважає, що «Дев’яності» - не просто конкретний відрізок часу, але й своєрідна атмосфера, тип мислення. Саме тому він закінчується з початком Революції Гідності.

Макс Беспалов розповів, що під час спілкування з авторами із серії «Ліхіє дев’яності» вони дослідили, що саме ця «епоха» у містах України постала у різний час. Приміром, Олег Криштопа, івано-франківський автор серії, дослідив, що жителі його міста не можуть чітко визначитись з початком цього періоду, варіанти були різні – з 1990-х аж по 1993 рік.



«У Дніпрі люди, з якими я спілкувався, коли почав писати книгу, зазвичай датували початок цього періоду 1986 роком. А якщо детальніше – то 1987 роком, коли місто «відкрили». Наслідком цього став ментальний вибух, у тому числі культурний і економічний. Саме в цей час на публіці з’являються такі відомі олігархи як Тимошенко, Тігіпко, Пінчук, Коломойський. Тогочасний Дніпропетровськ називали «не першим містом в Україні, але уже й не другим». У книзі є глава, яка присвячена Павлу Лазаренку під назвою «Хазяїн області». На той час місто покрив комплекс гіперповноцінності, але важливим є факт, що Дніпро позбувся цього комплексу до 2000 року. Опісля цим комплексом «захворів» Донецьк. Зараз ми бачимо наслідок такої «хвороби»», - розповідає Макс Беспалов.

Досьє
Максим Беспалов – український письменник, тревел-блогер, мандрівник, телеведучий, гравець елітарного телеклубу «Що?Де?Коли?». Народився 1983 року у Дніпрі. Відвідав більше ніж 40 країн світу, про що писав у своїх блогах. Раніше мандри були головним хобі Макса, а тепер стали його основною професією. Автор дебютував в літературі художню прозу (роман «Східний Вал, 1985», видавництво «Електрокніга» 2013 рік). У 2016 році у видавництві «Темпора» вийшли дві його документальні книги: «Шлях на край світу» про легендарний паломницький шлях Camino de Santiago і «Кухня кадрів. Дніпропетровськ »(із серії« Ліхіє дев'яностиє »).