1 листопада відбулась презентація нового роману відомого письменника Євгена Положія «5 секунд, 5 днів».

У "Книгарні Є!" місця для охочих ледь вистачило.



Автор книги розповів, чому повернувся до теми війни: «Тема важка, але війна продовжується. Зовсім недавно я був у Київському військовому шпиталі, де роздавали книги пораненим бійцям. Там чоловіки без рук, без ніг – війна нікуди не відступає. Я не хочу кричати на кожному куті, вона займає багато у житті із кожного з нас. Це мій вклад, я хочу аби Героїв не забували. Від війни страждають не лише ті, хто там був, а жінки і діти учасників АТО. Внаслідок цього ми отримуємо депресивних людей, не готових до конструктивної діяльності і це не їхня вина. Волонтерство – це не те слово, яким можна описати стан, який охопив українців після перших поразок і втрат. Це взаємодопомога, солідарність, доброта – так і повинні жити люди».

Євген Положій багато розповідав про епізоди із книги.
«Книгу я дійсно написав за місяць, але це лише технічна частина. У мене було багато матеріалу, в мене була історія, я додавав лише епізоди. Вразила історія про російських офіцерів, які на дорозі розстрілювали полонених. Епізод реальний, я передав все так, як розказали очевидці. Хоча, існують і поодинокі випадки, коли російські офіцери мають поняття про «офіцерську честь»  і рятували українських бійців».



Говорили і про зміну видавництва, і про бізнес-конфлікт видавництва «Фоліо» із «Книгарнею Є!», і про двомовний «Іловайськ». Письменник розповів, що зробив авторський переклад «Іловайську» і його прочитала його бабуся, 93-річна  етнічна росіянка, яка дійшла до Берліна. Вона оцінила старання онука. Саме після цього багато книг поїхало і на тимчасово окуповані території, і до Криму , і навіть до Санкт-Петербургу.
«Читачі із Росії вірять мені. Телефонували, дякували за правду, за пояснення. Я думаю, це досягнення», - ділиться із гостями Євген Положій.
Автор розповів, як йому вдалось розговорити людей, які вирвались із Іловайського пекла.



«Все таки, я журналіст із досвідом. Я люблю слухати і вмію слухати. Важче всього  - це зробити перший дзвінок. Звісно, багато бійців відмовляли, особливо ті, хто був у полоні, адже вони вкрай спустошені після такого. Вони не готові були віддавати своє життя через командирів. Не зламані, але спустошені: вони не хотіли говорити і по-людськи це пояснювали. А потім пішла плітка, що деякий сумчанин їздить по Україні, збирає інформацію і йому за це ніхто не платить. Коли у мережі лише з’явилась обкладинка «Іловайську» генерали та народні депутати почали панікувати, писати мені і телефонувати із питанням : «Що там? Про що написали?»
Хто ж винен у тій трагедії? Євген Положій вважає, що явної відповіді нема. Не можна базувати звинувачення на свідках – люди пережили страшні події. У людей дійсно були колективні масові галюцинації : рожеві слони на тракторах і тому подібне. А причиною цього став неймовірний стрес, голод, спрага, страх і кілька днів без сну. Розповідав, що коли запитував про одну ситуацію декількох очевидців, то виявилось, що свідчення у кожного різні, а деякі навіть протирічать самі собі. Їх не можна за це винити, вважає письменник.

«Їхня свідомість протестує через пережиті жахіття», - робить висновок майстер пера.



Атмосфера на презентації видалась затишною: усі з відкритими серцями слухали автора, а він без остраху ділився думками із публікою.
«Чому генерали і комбати втекли? Бо знали, що там буде смерть. Конкретних осіб звинувачувати не можна, вони запізнились із реакцією. Якби цього не сталось, то не було б оточення і загибелі. Бунчиков вижив у неймовірних ситуаціях: наскрізне поранення в голову і куля у нозі. Він перебував в оточенні, він відпустив своїх підлеглих і вижив з пляшкою води. Мудрий (герой книги - авт.) – людина, завдяки яким виграється війна. Ці люди дисципліновані і під їхнім командуванням рота – це бойовий підрозділ, а не шайка шахтарська типу батальйона «Торнадо», - розповідає Положій.



Також він поділився своїми спостереженнями про регіональні відмінності людей, яким він презентував книги у турі:
«Усі поділяються на чотири типи: родичі загиблих, волонтери, люди, які повернулись зі Сходу та люди, у яких в родині нема пролитої крові, але їм ця тема цікава, вони співчувають, але не знають того болю. 40 хлопців ще судять за пересікання кордону, за те, що вони втікали від прямого вогню хто-куди. Однак, на презентації «Іловайську» у Рожищах (Волинська область) ридала вся зала, адже бійців із їхнього 51, тепер 14 ОМБР найбільше загинуло.

Презентація у Маріуполі: люди прийшли послухати, співчувають, але у їхніх життях нема крові близьких від доторку війни»

Зробив Євген Положій і сенсаційну заяву - найближчі 2 роки він не писатиме романи! Але зізнався, що якщо усе буде добре, то писатиме сценарії.

«Це буде історія про війну, саме про епізод, де Герой на окупованій території переховувався поранений у морзі серед трупів без вентиляції декілька тижнів. Історія про людину на війні, про кохання і пручання дегуманізації. Без шароварів, вусів та вишиванок – кіно, яке донесе до сердець усіх нашу правду», - анонсував наприкінці Євген Положій.