r: Із чого почався шлях вашого творчого розвитку? Ви з дитинства відчували у собі "літературну жилку"?
В. Ч.: Ніякої "жилки", на жаль чи на щастя, у дитинстві не відчував. Римувати почав після 20 років, але так захопився, що нічого, крім поезії, в моєму житті не існувало. А пройти довелося через школу віршування, якій уже тисячі років, адже ритмічні й римовані тексти використовувалися, наприклад, жерцями ще задовго до "Поетики" Аристотеля. Власне, ще й досі не наважуся сказати, що закінчив її.  Вона певною мірою віртуальна, адже на поетів ні в яких земних школах не вчать. Проте відсутність її в доробках тих чи інших авторів одразу помітна.  

r: Як відбувається процес створення нового твору? Що найбільше надихає?
В. Ч.: Не знаю. Таємниця поетичної творчості лишається таємницею, попри безліч варіантів гіпотетичних відповідей. Якщо відштовхуватися від кореневого значення слова, то надихає "дихання". Російський поет Булат Окуджава також стверджував, що "каждый пишет, как он дышит", а дихати правильно, до речі, мало хто вміє, цьому також, як і віршуванню, треба вчитися, про що свідчать йоговські та запозичені у них медичні практики. 



r: Кого першим ви ознайомлюєте із черговим віршем?
В. Ч.: Самого себе. Як правило, поет починає бачити текст лише через декілька днів, а то й тижнів, якщо автор стає свідомим того, яка ідея матеріалізувалася в його творі й наскільки форма тексту відповідає її змісту. Тоді, під час саморедагування, й починається справжнє авторство. Поезія насамперед є засобом пізнання людиною свого внутрішнього світу, а не самореклами.  

r: Наскільки результати вашої творчості відкриті для читача? Скільки збірок уже видали й чи плануєте видати нову?
В. Ч.:Не дуже відкриті, бо не ставлю це собі за мету. Хтось виставив у Інтернеті одну з моїх збірок, час від часу виставляють окремі вірші й цілі добірки в соцмережах. Так і повинно бути - поезії починають жити своїм життям, і той, через кого вони прийшли, не може вплинути на їхні шляхи, симпатії та антипатії. Видав уже 5 оригінальних збірок, 2 з них у Києві. Окремі добірки друкувалися в товстих журналах та "Літературній Україні" і "Литературной газете".  Крім того, виходили збірки, у яких представлені мої переклади, в основному з української мови на російську. Зокрема творів М. Хвильового, Є. Плужника, В. Затуливітра, В. Герасимюка, Івана Малковича, Павла Гірника, інших відомих українських поетів.  Нову збірку поки що не планую, бо за свій кошт не видавав і не видаватиму. Якщо прийдуть якісь кошти як допомога, тоді й думатиму.