Сумський дід Гнат наприкінці минулого року розміняв сьомий десяток і скоро як 15 місяців вимушений жити сам, бо недоумки із сусідньої країни змусили велику Сім'ю діда Гната шукати порятунку й захисту за кордоном. Уже тільки за цю незначну "незручність", як дід Гнат називає вимушену – і дід дуже на це сподівається – тимчасову еміграцію своєї Родини, сумський дід кожною своєю клітинкою ще нестарої душі зневажає сусіда – недоумкуватого, інфантильного, злого, заздрісного, поганого звірка.

Можливо, самотність – це подарунок і шанс осмислити космоси – навколо себе і в собі самому. Однак усьому, включно з самотністю, має бути міра. Адже навіть своє 60-річчя дід Гнат відзначав сам на сам зі своїми думками. Вечеря виявилася студентською. Так вийшло. А яка студентська вечеря без банки кільки в томатному соусі?

Пом'янувши кільку в томаті, дід Гнат згадав рядки у своєму щоденнику, які він написав рік тому – 4 червня 2022 року. На думку сумського діда, ці рядки актуальні й сьогодні.

Банка кільки, або Паралельна реальність

На Землі завжди існували паралельні світи та часи, що не перетинаються.

У Сумах такі приклади на кожному кроці.

Скажімо, сьогодні я був вельми радий, виявивши в одному магазині сірники і сіль. Це ж два з шести слонів, на яких тримається Земля і паралельні світи! Решта чотири слони – це хліб, горілка, мило і кілька в томатному соусі.

Я пишу про це абсолютно серйозно. Коли ми з дружиною в грудні 1985 року переїхали в Суми у квартиру, в якій нас прийняла моя 80-річна бабуся, то на кухонній антресолі виявили стару фанерну валізу, оббиту по кутах залізом. У тій валізі зберігалися сірники, господарське мило і сіль випуску 1948 року. Бабуся знала не тільки секрет довголіття, а й як вижити під час війни. Що, втім, тотожне.

А кільку в томатному соусі разом із сушеними білими грибами та квасолею бабуся додавала в пісний борщ. Цього року виповнилося рівно 30 років, як не стало бабусі. І стільки ж років я не їв пісного борщу. Краще за неї ніхто не вмів його готувати.

Щодо паралельних світів у Сумах. Телеграм-боти регулярно повідомляють про повітряні тривоги та їхні наслідки. Незважаючи на це, сьогодні на Театральній площі було велелюдно і по-мирному безтурботно. Що, втім, зрозуміло. Адже завтра – через годину – через мить цього вже може не бути. Нас, сумчан, у будь-який момент може не стати. Загострена жага до життя змушує нас жити з небаченою жадібністю. Сьогодні, зараз або ніколи.

А краще – жити довго, довго, довго! У звичній, земній, реальності.

То яку ж пораду дає дід Гнат – як вистояти, як залишитися самим собою у важкий період, який сьогодні переживають українські сім'ї? Ну що тут можна порадити. Всупереч усьому, і ворогові насамперед, продовжуйте, друзі, жити! Живіть, любіть, думайте про хороше, пам'ятайте, хто вам дорогий, і їжте, що вам хочеться. Наприклад, дід Гнат любить кільку в томаті. Чому б і ні?

#МирвУкраїні, #МирвУкраине