Днями пішов 17-тий місяць, як сумський дід Гнат живе життям самотнього космонавта. Не рахуючи двох котів та іграшок, якими любили бавитися його онучки. Всесвіт діда Гната – це його місто Суми, зірки – сумчани, а зореліт – старенька квартирка в хрущовській п'ятиповерхівці. Є в зорельоті діда камбуз – крихітна кухня. Дід Гнат уже заходити не хоче на кухню: так остогидло йому приготування їжі. Але голод, як то кажуть, не тітка – змушує підняти дупу, купити в магазині продукти і приготувати хоча б найпростіші страви. Ось вони!

Гороховий суп

Здається, дід Гнат уже писав про цей суп. Напише ще раз. Для супу знадобляться:

• Два-три курячих стегна;
• Гороховий концентрат;
• Овочі: картопля, морква, цибуля;
• Сіль, перець-горошок, лавровий лист, спеції (наприклад, хмелі-сунелі і суміш для супу);
• Зелень петрушки і кропу (або їхні сухі суміші);
• Соняшникова олія;
• 50-75 г холодної горілки для натхнення.

Процес приготування горохового супу простий, як задум Господа зробити людей щасливими. Дід Гнат:

• зварив із курячих стегон бульйон;
• витягнув із нього стегна;
• додав у бульйон картоплю, нарізану кубиками, і попередньо розмелений гороховий концентрат;
• потушкував на соняшниковій олії натерту моркву і дрібно нарізану цибулю;
• висипав у бульйон зажарку;
• посолив суп, посипав спеціями та зеленню.

Тушкована курка

Дід Гнат готує курку з тих самих стегон, на яких до цього зварив бульйон. У страву дід додає засмажку з цибулі та моркви і ті самі спеції. Просто, економно, а головне, смачно!

Буває, збереться дід Гнат обідати чи вечеряти, вип'є чарку-другу за Сім'ю і Перемогу – і раптом нахлинуть на діда різні думки й почуття. Візьме тоді дід телефон і напише пост про життя, війну, Всесвіт і зірки, які світять для того, щоб ми з вами теж могли світити.

Зі щоденника сумського діда Гната

Справа принципу

Дідько, знову їжа закінчилася. У сенсі суп. Він же борщ. Знову готувати. Розумні люди кажуть – їдь до дружини за кордон. Ці люди не знають, як це жити за кордоном. Є їхній, вибачте за жаргон, хавчик.

Кажуть, росіяни підняли в небо МіГи. Та нехай усруться ці росіяни! Поки я живий, поки мене не вбила ракета, "шахед" та інша російська хрень – я буду варити ці смішні, безглузді супи. Справа принципу.

Я буду жити, поки живеться. Справа принципу.

Я буду складати казки, які читають одна-дві людини. Поклик душі.

І нікуди із Сум не звалю. Справа принципу.

Я пережив чотирьох совкових президентів, одного рф-ного – і хуйло переживу.

Справа принципу.

Життя зі швидкістю війни

Ви помітили, слова "Слава ЗСУ!" замінили попередні гасла?

А ще, що день народження Генерала відзначають як Різдво.

ЗСУ – наше все. Тут Гамлету нема чого робити: "або – або" не працює. Відповідь очевидна.

Ми... я в неоплатному боргу перед ЗСУ.

Нещодавно одна Фб-фрейлін навела слова засновника ФБ, який сказав, що в Україні немає культури.

Я не гуглив, не перевіряв достовірність висловлювання Марка. Але що я можу сказати у відповідь цій молодій людині?

1. Частіше потрібно думати про дружину. Хороший секс відволікає від поганих думок. (У цьому місці дід Гнат глибоко зітхнув.)

2. Культура – це не тільки мистецтво творчості, а й – насамперед – мистецтво життя. А ну-ка, Марку, поживи в Сумській області! Громадяни України крутіші за Леонардо з Пабло, тому що вони щодня, щомиті творять головний елемент будь-якої культури – життя.

Як шовкопряд пряде тонку, в будь-який момент готову обірватися нитку.

Я пишаюся своїми земляками, своїми співгромадянами. Для мене велика честь нарівні з ними ткати полотно життя.

Культура – це кожен із нас.

Були б живі Борхес і Павич, вони б оцінили. А Маркес написав би "Сто років української Перемоги".

#МирвУкраїні, #МирвУкраине