Олег Скрипка з тих людей, по біографії яких можна вивчати новітню історію сучасної України. Тоді стають зрозумілими причини та наслідки того, що лихоманить нас останні тридцять років - від падіння імперії СРСР до сучасних українських революцій і гібридних війн. Але ж Скрипка один з небагатьох людей, які мають влив на події. Не менш цікаво, як зміни впливають всенародного відомого артиста

&: Останнім часом прем'єри від "ВВ" велика рідкість. Коли вашим шанувальникам чекати новинок?
О. С.: Признаюсь чесно, я вирішив припинити писати нові пісні. Після видання альбому "Чудовий світ" зніматиму кліпи на всі пісні з  тієї платівки. Зараз ми зняли відео на "Диво" і "Мана", потім випустимо ремікси на багато композицій "ВВ". Немає сенсу писати пісні, якщо вони не звучать в ефірі. Тепер ми робимо такі ремікси, щоб вони потрапили на радіо, і робимо на них відео, бо на сьогоднішній день пісня без кліпу не працює взагалі. Єдина пісня "Країна мрій" стала успішною без  відео, всі її знають, але через те, що з'явився такий фестиваль. До того вона була невідомою.

&: Тобто ти ставиш хрест на нових піснях взагалі, чи лише паузу на запису нового матеріалу?
О. С.: Ні, я буду писати нові пісні, але спочатку треба завершити роботу з готовими треками.


https://youtu.be/j8u72MVqhIg


&: Минулого року презентовані дві пісні твого сольного проекту. Чи достатньо матеріалу для випуску повноформатного альбому?
О. С.: В мене вже є три сольних альбоми і один діджейський, роботи в різних напрямках. Я думаю, що ти маєш на увазі пісні, які ми спільно з Dj Shved зробили. "За хмарами" я ще переклав англійською, скоро вона вийде і в такій версії. Знову ж таки і на англомовний варіант треба зробити кліп, щоб закінчити цикл з цією піснею. Тому бажання писати пісні, щоб потім їх покласти в стіл, у мене немає. Я підрахував перед ювілеєм, що в репертуарі "ВВ" 95-97 пісень, це ті, які ми граємо, а не загалом. З цих люди знають лише п'ять. В мене є бажання, щоб люди знали мої пісні, чули їх. Світ змінився, став технологічним, а технологія того, щоб людина почула пісню складна. Ми звикли, що можна сісти на районі написати пісню, віддати її, а потім вона зазвучить. Та зараз це не так відбувається. Ті пісні, про які ми зараз говоримо - це висока технологія, сучасна. DJ Shved запропонував мені таку технологію - вона вдала і добре працює. Для мене вона нова, але молоде покоління музикантів це все використовує: електронні звуки, технології, prodaction, а він не рок-н-рольний зовсім. Це цікаво. Це майбутнє українського шоу-бізнесу. Зараз треба зняти кліп, побачимо на нього реакцію, якщо вона буде позитивною, то ми продовжимо в цьому напрямку працювати.

&: Через тридцять років після створення "ВВ" панк Олег Скрипка стає ліриком?
О. С.: Ти правильно озвучив, це панківська лірика. Тексти про кохання, про внутрішні переживання, а музична складова може бути різна. "ВВ" - це різнобарвний колектив, а плюс ще й моя сольна діяльність теж різноманітна. Та наші фани вже звикли чути і мене, і колектив в різних іпостасях. І хочеться все робити проникливо, правдиво, але не хочеться бути актуальним і супермодним. Не хочеться бути смішним самому для себе.

&: За тридцять років існування "ВВ" ти вже давно став живою українською легендою. Статус не заважає у житті?
О. С.: В статусі легенди дуже зручно жити. Наприклад, можна звернутися до великого оркестру і сказати: "Я - легенда, давайте працювати зі мною!". А  вони скажуть, що це чудово, що давно про це мріяли. Якби я був недосвідченим  панком, то мені б сказали "Йди гуляй, Вася". Тепер можна реалізовувати великі проекти, це дуже зручно. Легенда - це статусно, але й відповідально. Коли робиш великий проект, треба виконувати все якісно, а це у нас в крові, ми всі хочемо творити якісні речі. Слава Богу, світ змінюється і приходять можливості робити все класно. У цьому я бачу позитив. Негативу своєї легендарності не бачу, тому що люди ставляться з повагою, а коли робиш помилки - вони вибачають.

&: В Україні ще існують люди, які тебе не впізнають чи взагалі не знають?
О. С.: Є люди, які мене не впізнають. Є навіть статистика, де це відбувається. Наприклад, якщо це місця відпочинку - ресторан, курорт, - там люди полюють за якимись пригодами, і коли я трапляюсь цим мисливцям, то стаю для них невинною жертвою, вони мене обфотографовують з усіх сторін, обселфлять з усіх боків. В супермаркетах інша ситуація, там люди  сконцентровані на йогуртах і ковбасі, тому там можна робити покупки спокійно, ніхто не помітить, впізнають дуже рідко. Такий феномен. Я спочатку боявся щось купувати у Києві, але насправді можна, люди переключені на інше, немає цієї енергії селфитися. Хоча є й такі, які мене зовсім не знають. Часто мене плутають з Міхалком , Вакарчуком і Павликом, а був період, коли дуже часто плутали з Богданом Ступкою. Я дуже поважаю Богдана Сильвестровича і мені тоді було дуже приємно. Я розумію людей, нас - пик в телевізорі дуже багато і з усіма розібратись складно. В Україні політеїзм, всі з екрану віщають, всі Боги, їх багато і складно розібратись хто з них хто.



&: Сьогодні вже важко однозначно сказати ким є Олег Скрипка. Ти не лише вокаліст "ВВ" - малюєш картини, організовуєш фестивалі, маєш музичне видавництво, відкриваєш ресторани, займаєшся громадською діяльністю. Складається враження, що Скрипка перетворився на арт-холдинг.
О. С.: Те про, що ти говориш відбулось на початку 2000-х, за часів Ющенка. На сьогоднішній день, після революції, тепер війна - світ змінився повністю, ми знаходимось у вакуумі. Що є сьогодні, що буде завтра ми не знаємо. Я згорнув проекти "Рок Січ", "Скрипка кутюр'є". Залишилася "Країна мрій", за неї вдається боротися з успіхом, перемагати. "ВВ" працює ефективно, у нас ювілей і прекрасні перспективи. Чи зможу я реалізувати інші проекти завтра - не знаю. Все залежить від політичної та економічної ситуації в Україні. Звичайно, хотілося б реалізувати більше ідей, але на вищому рівні. Тому я повторюю ту мантру, яку завжди кажу, чекаю, щоб запрацювала держава, тому що багато ідей я хотів би створити з нею. Коли з'являються міфи, що "Скрипка за Януковича", "Скрипка поліз у політику", "Скрипка радник мера" - це все моя впевненість примусити державу працювати на культуру. Ті невеличкі мої вдалі спроби працювати з державою, де я отримував фестивалі, але й разом з тим стільки негативу. Тому, що люди мусять зрозуміти, що держава має працювати на суспільство. Треба мати інструменти її примушувати, якщо вона не робить це автоматично. Я робив такі спроби, щоб держава інвестувала, наприклад, на тому ж Андріївському узвозі у фестиваль "Французька весна", "Рок Січ", бароковий фестиваль "Осінь Середньовіччя" - це були прекрасні проекти, але вони зараз зупинились з однієї причини, що держава в це вже не інвестує, а з іншої - через негатив від суспільства.  Суспільство не дозріло до розуміння, що це основна функція держави - це робити такі проекти. У нас герой той, хто йде проти держави, а якщо ти отримуєш те, що вона має давати - залишаєшся в негативі. Треба подорослішати і розуміти, що є інструменти, які працюють у всьому світі і у нас вони рано чи пізно теж запрацюють.

&: Що тебе надихає у наші буремні часи?
О. С.: Мій емоційний стан залежить від роботи і перспектив. Коли отримуєш пропозиції концертів, фестивалів, співпраці - це приємно, забуваєш про негатив навколо. Віриш у себе, свій колектив і проекти, країну, віриш, що  ідеш у правильному напрямку. Але якщо говорити глобально і перевести акцент на обстановку, те що відбувається в Україні - важко читати новини, спілкуватись з друзями, знайомими, людьми, які воюють. Відрадно спостерігати , що ми всі змінились, стали кращими, дорослішими, сильнішими, стали дружніми. Нам легше спровокувати одне одного на якусь дію, довіряти іншим. Мені здається, що ми стали талановитішими.

&: Автору "Країни мрій" ще є про що мріяти?
О. С.: Дуже хотілося б знятися у голлівудському фільмі, чи написати до нього саундтрек. Це було б дуже круто.

Повну версію читайте http://jamfm.com.ua/?p=2190