Героїчні батьки і діди. Проект "Країна героїв". Дню Перемоги 9 Травня і початку війни присвячується.

Махньов Тимофій Васильович народився у 1913 р. Початок кар'єри військового Тимофія Васильовича пов'язаний з Сумським артилерійським училищем ім. Фрунзе. Закінчивши його, він дістав звання лейтенанта. Коли почалася війна, Тимофій Васильович Махньов у складі різних підрозділів брав участь спочатку в обороні рідного краю, потім - визволенні, а згодом - у операціях на території ворога - Східній Пруссії, в тому числі її столиці - м. Кенігсберг, який нацисти перетворили на справжню цитадель і чинили запеклий опір радянським військам, сконцентрувавши сили у десятках фортів з секретною мережею бункерів та підземних сховищ.

Саме там, пройшовши всю війну, залишився служити Т.В. Махньов. До речі, під час Другої світової почесний громадянин Сум, майбутній генерал- майор і начальник Сумського вищого артилерійського командного училища ім. М.В. Фрунзе Анатолій Петрович Морозов служив командиром взводу під началом мого діда Тимофія Васильовича Махньова. Щодо останнього, то наступна його доля пов'язана із Східною Пруссією та її столицею - Кенігсбергом. Радянський Союз отримав цю територію за рішенням міжнародних конференцій і перетворив на Калінінградську область Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, а м. Кенігсберг - на м. Калінінград. Вона й понині відділена від решти Росії територіями Литви та Латвії.

Але повернімося до Тимофія Васильовича Махньова, який залишився служити у захопленій ворожій території. Він став 1956 року заступником начальника Калінінградського вищого військово-морського училища (тепер - Балтійський військовий інститут). Після виходу в запас старий артилерист Тимофій Васильович не сидів удома, а працював на різних відповідальних посадах, зокрема Калінінградському обласному телебаченні. Незважаючи на поранення та хвороби, він ще у 73-річному віці працював охоронцем стрілецького клубу ДТСААФ, ходив до нього на службу і мав свою зброю - величезний револьвер "Наган" зразка 1891 року, яким озброювались у Росії городові (дільничні інспектори). А 1992 року Тимофія Васильовича не стало, вічна йому пам'ять.