-
Безкоштовний запис до бібліотеки
23.12.24 10:52 -
Листи з Ачі-Кале
17.12.24 15:51 -
ДИСКРИМІНАЦІЯ МОЖЕ БУТИ ПОЗИТИВНОЮ?
16.12.24 14:19 -
ЛУКІЗМ – НЕ ОК: ЯКУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕДБАЧАЄ ЗАКОН
16.12.24 13:44 -
Новогодний тост-1
13.12.24 12:49 -
Обожнюю, ваша С
12.12.24 15:01 -
Оттенки обуви
10.12.24 22:21
Членство України в НАТО: долаємо міфи – будуємо нове майбутнє Бібліографічна пам’ятка
СУМСЬКА ОУНБ ВІДДІЛ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ
Мета пам’ятки – популяризація ідеї євроатлантичної інтеграції України, підвищення рівня обізнаності громадськості щодо діяльності НАТО.
Для широкого кола читачів.
***
Після закінчення другої світової війни постала проблема необхідності забезпечення міжнародного миру. Таким гарантом співробітництва в захисті стала Організація Північноатлантичного договору (НАТО), 70-річчя якої відзначається в квітні 2019 року. Північноатлантичний альянс заснували дванадцять країн Північної Америки і Європи 4 квітня 1949 року, підписавши у Вашингтоні договір про взаємний захист і колективну безпеку.
Так що ж таке НАТО?
НАТО – це політико-військовий альянс, основними цілями якого є колективна оборона його членів і збереження демократичного миру в північноатлантичному регіоні. Усі 29 членів Альянсу мають однакове право голосу, рішення, які ним приймаються повинні поважати основоположні цінності Альянсу, зокрема демократію, свободу особистості і верховенство права.
Членами НАТО є такі країни: Албанія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Франція, Хорваті, Чехія, Чорногорія.
Також НАТО активно розвиває мережу партнерств, які охоплюють не лише країни Євроатлантичного регіону, Середземномор’я і Перської затоки, але й інші країни світу, такі як Японія, Австралія, Нова Зеландія, Ірак і Афганістан. Альянс співпрацює з міжнародними організаціями, серед яких ООН і Європейський Союз.
НАТО має три основних завдання:
- колективну оборону;
- врегулювання криз;
- кооперативну безпеку через партнерство.
Альянс покликаний захищати своїх членів політичними і військовими засобами. Він підтримує демократичні цінності і прагне мирного розв’язання суперечок. Якщо дипломатичні зусилля не дають результатів, він має військові сили і засоби, необхідні для колективної оборони і виконання операцій з врегулювання криз самостійно або у співробітництві з країнами-партнерами та міжнародними організаціями
.
Головним політичним керівним органом НАТО є Північноатлантична рада. Рада збирається на свої засідання раз на тиждень на рівні послів країн Альянсу, а в разі необхідності і частіше. Щороку, або кожні два роки, НАТО проводить саміт, на якому глави країн і урядів вирішують стратегічні питання що стоять перед Альянсом.
Політичні рішення втілюються через цивільну штаб-квартиру НАТО в Брюсселі (Бельгія). Військові аспекти реалізуються під політичним наглядом Ради через Військовий комітет НАТО.
НАТО має Генерального секретаря, якого призначають терміном на п’ять років. Це високопоставлений політик з однієї із країн-членів Альянсу. В даний час Генеральним Секретарем НАТО є Єнс Столтенберг, бувший прем’єр-міністр Норвегії.
Україна – НАТО
Співробітництво України з НАТО триває не одне десятиріччя. Особливого значення воно набуло в часи, коли наша держава зазнала анексії Криму та збройної агресії з боку Російської Федерації на Сході країни. НАТО усіляко підтримує нас у протистоянні російським окупантам, надає не лише корисні консультації, а й відчутну допомогу в оснащенні Збройних Сил України новими зразками засобів зв’язку, автомобільною технікою, інженерним обладнанням, тощо. Важливе місце посідає підготовка українських бійців, яку проводять іноземні військові інструктори. Головним документом, що визначає відносини між Україною і НАТО є Хартія про особливе партнерство між Україною й організацією Північноатлантичного договору, яка була ухвалена 9 липня 1997 року. В цьому ж році була заснована Комісія Україна – НАТО. У квітні 1999 року було відкрито Офіс зв’язку НАТО в Україні. 11 січня 2003 року Указом президента України було створено Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України.
І ось 7 лютого 2019 року Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до Конституції щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.
Стаття 85 передбачає, що до повноважень Верховної Ради належить визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та НАТО.
Стаття 102 проголошує, що Президент – гарант реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в цих інституціях.
Стаття 116 наголошує, що кабінет Міністрів забезпечує реалізацію цього стратегічного курсу.
Наша країна повинна рухатися вперед дорогою до членства в ЄС та НАТО. Генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг заявив, що двері НАТО відчинені для будь-якої країни, здатної проводити реформи й забезпечити виконання цілей Вашингтонського договору. НАТО – це не тільки військова безпека і кардинальні зміни на геополітичній карті світу, а й безпека громадян на вулицях, захист їх конституційних прав і свобод, верховенство права.
Україна є єдиною державою-партнером, не будучи членом Альянсу, що так чи інакше долучилася до всіх місій і операцій під проводом НАТО. Процес поглиблення зв’язків Північноатлантичного альянсу з Україною є взаємовигідним, а український досвід військового протистояння з Росією – корисним для країн НАТО.
Важливу роль у співробітництві України з НАТО відіграють неурядові громадські організації. Вони давно перетворилися із спостерігачів у повноправних учасників процесу вироблення та впровадження євроатлантичної політики нашої держави. Проводячи активну роботу у сфері поширення інформації про Північноатлантичний альянс, його роль у сучасному світі, безпекову політику України, вони регулярно проводять круглі столи, презентації з тематики НАТО. Встановлюють партнерські стосунки українських організацій з аналогічними організаціями в інших країнах-членах та партнерах НАТО.
Київський міжнародний інститут соціології у квітні 2018 року провів соцопитування, результат якого – 41% наших громадян підтримує вступ країни до НАТО.
Українці розуміють, що членство в НАТО – це посилення безпеки для нашої країни. Процес входження до НАТО – це стимулюючий фактор для здійснення внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, гармонізація законодавства з правовими нормами й демократичними принципами країн-членів НАТО.
Вступ України до НАТО має глибоке цивілізаційне значення. Адже входження до альянсу означає для нас приєднання до сім’ї націй із спільними демократичними цінностями, які цілком поділяє український народ. Національним інтересам України відповідає взаємодія з країнами-членами НАТО у боротьбі проти міжнародного тероризму, розповсюдження зброї масового знищення, торгівлі людьми, у питаннях захисту навколишнього середовища та становлення громадянського суспільства.
Література
Бірченко О. Комплексний пакет від Альянсу / О. Бірченко // Військо України. – 2017. – № 11. – C. 32–35.
Вишня І. Співробітництво України та Молдови з НАТО / І. Вишня // Зовнішні справи. – 2017. – № 6. – C. 22–25.
Осадча Я. Наука заради миру та безпеки : нові можливості співпраці для українських науковців було обговорено під час інформдня Програми НАТО «Наука заради миру та безпеки» / Я. Осадча // Віче. – 2016. – № 11–12. – C. 57–58.
Потєхін О. Чинник ядерного стримування у військово-політичних стратегіях НАТО та України/ О. Потєхін // Віче. – 2016. – № 5–6. – C. 47–50.
Потєхін О. Чинник ядерного стримування у військово-політичних стратегіях НАТО та України / О. Потєхін // Віче. – 2016. – N 7–8. – C. 47–49.
Власюк О. С. Стратегічна адаптація НАТО до нових безпекових випробувань: опції для України / О.С. Власюк, Г. М. Яворська // Стратегічна панорама. – 2016. – № 1. – С. 19–25.
Електронні ресурси
НАТО // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%90%D0%A2%D0%9E (дата звернення: 12.03.2019). – Назва з екрана.
Громадський вимір співробітництва // Україна – НАТО : веб-сайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/ua/ukraine-nato/public-dimension (дата звернення: 12.03.2019). – Назва з екрана.
Як функціонує НАТО? [Електронний ресурс] // Україна – НАТО : веб-сайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/ua/about-nato/how-nato-works (дата звернення: 12.03.2019). – Назва з екрана.
Суспільно-політичні настрої жителів України: квітень 2018 року // Київський міжнародний інститут соціології : веб.-сайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу:
https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=764&page=1 (дата звернення: 12.03.2019). – Назва з екрана.
Додатки
Країни-члени НАТО
Країни-члени НАТО Прапор Дата приєднання до НАТО
1. Республіка Албанія 1 квітня 2009 року
2. Королівство Бельгія 4 квітня 1949 року, країна-засновник
3. Республіка Болгарія 2 квітня 2004 року
4. Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії 4 квітня 1949 року, країна-засновник
5. Грецька Республіка 18 лютого 1952 року
6. Королівство Данія 4 квітня 1949 року, країна-засновник
7. Естонська Республіка 2 квітня 2004 року
8. Республіка Ісландія 4 квітня 1949 року, країна-засновник
9. Королівство Іспанія 30 травня 1982 року
10. Італійська Республіка 4 квітня 1949 року, країна-засновник
11. Канада 4 квітня 1949 року, країна-засновник
12. Латвійська Республіка 2 квітня 2004 року
13. Литовська Республіка 2 квітня 2004 року
14 .Велике Герцогство Люксембург 4 квітня 1949 року, країна-засновник
15. Королівство Нідерланди 4 квітня 1949 року, країна-засновник
16. Федеративна Республіка Німеччина 6 травня 1955 року
17. Королівство Норвегія 4 квітня 1949 року, країна-засновник
18. Республіка Польща 12 березня 1999 року
19. Португальська Республіка 4 квітня 1949 року, країна-засновник
20. Румунія 2 квітня 2004 року
21. Словацька Республіка 2 квітня 2004 року
22. Республіка Словенія 2 квітня 2004 року
23. Сполучені Штати Америки 4 квітня 1949 року, країна-засновник
24. Турецька Республіка 18 лютого 1952 року
25. Угорська Республіка 12 березня 1999 року
26. Французька Республіка 4 квітня 1949 року, країна-засновник
27. Чеська Республіка 12 березня 1999 року
28. Республіка Хорватія 1 квітня 2009 року
29. Республіка Чорногорія 5 червня 2017 року
Для широкого кола читачів.
***
Після закінчення другої світової війни постала проблема необхідності забезпечення міжнародного миру. Таким гарантом співробітництва в захисті стала Організація Північноатлантичного договору (НАТО), 70-річчя якої відзначається в квітні 2019 року. Північноатлантичний альянс заснували дванадцять країн Північної Америки і Європи 4 квітня 1949 року, підписавши у Вашингтоні договір про взаємний захист і колективну безпеку.
Так що ж таке НАТО?
НАТО – це політико-військовий альянс, основними цілями якого є колективна оборона його членів і збереження демократичного миру в північноатлантичному регіоні. Усі 29 членів Альянсу мають однакове право голосу, рішення, які ним приймаються повинні поважати основоположні цінності Альянсу, зокрема демократію, свободу особистості і верховенство права.
Членами НАТО є такі країни: Албанія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Франція, Хорваті, Чехія, Чорногорія.
Також НАТО активно розвиває мережу партнерств, які охоплюють не лише країни Євроатлантичного регіону, Середземномор’я і Перської затоки, але й інші країни світу, такі як Японія, Австралія, Нова Зеландія, Ірак і Афганістан. Альянс співпрацює з міжнародними організаціями, серед яких ООН і Європейський Союз.
НАТО має три основних завдання:
- колективну оборону;
- врегулювання криз;
- кооперативну безпеку через партнерство.
Альянс покликаний захищати своїх членів політичними і військовими засобами. Він підтримує демократичні цінності і прагне мирного розв’язання суперечок. Якщо дипломатичні зусилля не дають результатів, він має військові сили і засоби, необхідні для колективної оборони і виконання операцій з врегулювання криз самостійно або у співробітництві з країнами-партнерами та міжнародними організаціями
.
Головним політичним керівним органом НАТО є Північноатлантична рада. Рада збирається на свої засідання раз на тиждень на рівні послів країн Альянсу, а в разі необхідності і частіше. Щороку, або кожні два роки, НАТО проводить саміт, на якому глави країн і урядів вирішують стратегічні питання що стоять перед Альянсом.
Політичні рішення втілюються через цивільну штаб-квартиру НАТО в Брюсселі (Бельгія). Військові аспекти реалізуються під політичним наглядом Ради через Військовий комітет НАТО.
НАТО має Генерального секретаря, якого призначають терміном на п’ять років. Це високопоставлений політик з однієї із країн-членів Альянсу. В даний час Генеральним Секретарем НАТО є Єнс Столтенберг, бувший прем’єр-міністр Норвегії.
Україна – НАТО
Співробітництво України з НАТО триває не одне десятиріччя. Особливого значення воно набуло в часи, коли наша держава зазнала анексії Криму та збройної агресії з боку Російської Федерації на Сході країни. НАТО усіляко підтримує нас у протистоянні російським окупантам, надає не лише корисні консультації, а й відчутну допомогу в оснащенні Збройних Сил України новими зразками засобів зв’язку, автомобільною технікою, інженерним обладнанням, тощо. Важливе місце посідає підготовка українських бійців, яку проводять іноземні військові інструктори. Головним документом, що визначає відносини між Україною і НАТО є Хартія про особливе партнерство між Україною й організацією Північноатлантичного договору, яка була ухвалена 9 липня 1997 року. В цьому ж році була заснована Комісія Україна – НАТО. У квітні 1999 року було відкрито Офіс зв’язку НАТО в Україні. 11 січня 2003 року Указом президента України було створено Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України.
І ось 7 лютого 2019 року Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до Конституції щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.
Стаття 85 передбачає, що до повноважень Верховної Ради належить визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та НАТО.
Стаття 102 проголошує, що Президент – гарант реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в цих інституціях.
Стаття 116 наголошує, що кабінет Міністрів забезпечує реалізацію цього стратегічного курсу.
Наша країна повинна рухатися вперед дорогою до членства в ЄС та НАТО. Генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг заявив, що двері НАТО відчинені для будь-якої країни, здатної проводити реформи й забезпечити виконання цілей Вашингтонського договору. НАТО – це не тільки військова безпека і кардинальні зміни на геополітичній карті світу, а й безпека громадян на вулицях, захист їх конституційних прав і свобод, верховенство права.
Україна є єдиною державою-партнером, не будучи членом Альянсу, що так чи інакше долучилася до всіх місій і операцій під проводом НАТО. Процес поглиблення зв’язків Північноатлантичного альянсу з Україною є взаємовигідним, а український досвід військового протистояння з Росією – корисним для країн НАТО.
Важливу роль у співробітництві України з НАТО відіграють неурядові громадські організації. Вони давно перетворилися із спостерігачів у повноправних учасників процесу вироблення та впровадження євроатлантичної політики нашої держави. Проводячи активну роботу у сфері поширення інформації про Північноатлантичний альянс, його роль у сучасному світі, безпекову політику України, вони регулярно проводять круглі столи, презентації з тематики НАТО. Встановлюють партнерські стосунки українських організацій з аналогічними організаціями в інших країнах-членах та партнерах НАТО.
Київський міжнародний інститут соціології у квітні 2018 року провів соцопитування, результат якого – 41% наших громадян підтримує вступ країни до НАТО.
Українці розуміють, що членство в НАТО – це посилення безпеки для нашої країни. Процес входження до НАТО – це стимулюючий фактор для здійснення внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, гармонізація законодавства з правовими нормами й демократичними принципами країн-членів НАТО.
Вступ України до НАТО має глибоке цивілізаційне значення. Адже входження до альянсу означає для нас приєднання до сім’ї націй із спільними демократичними цінностями, які цілком поділяє український народ. Національним інтересам України відповідає взаємодія з країнами-членами НАТО у боротьбі проти міжнародного тероризму, розповсюдження зброї масового знищення, торгівлі людьми, у питаннях захисту навколишнього середовища та становлення громадянського суспільства.
Література
Бірченко О. Комплексний пакет від Альянсу / О. Бірченко // Військо України. – 2017. – № 11. – C. 32–35.
Вишня І. Співробітництво України та Молдови з НАТО / І. Вишня // Зовнішні справи. – 2017. – № 6. – C. 22–25.
Осадча Я. Наука заради миру та безпеки : нові можливості співпраці для українських науковців було обговорено під час інформдня Програми НАТО «Наука заради миру та безпеки» / Я. Осадча // Віче. – 2016. – № 11–12. – C. 57–58.
Потєхін О. Чинник ядерного стримування у військово-політичних стратегіях НАТО та України/ О. Потєхін // Віче. – 2016. – № 5–6. – C. 47–50.
Потєхін О. Чинник ядерного стримування у військово-політичних стратегіях НАТО та України / О. Потєхін // Віче. – 2016. – N 7–8. – C. 47–49.
Власюк О. С. Стратегічна адаптація НАТО до нових безпекових випробувань: опції для України / О.С. Власюк, Г. М. Яворська // Стратегічна панорама. – 2016. – № 1. – С. 19–25.
Електронні ресурси
НАТО // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%90%D0%A2%D0%9E (дата звернення: 12.03.2019). – Назва з екрана.
Громадський вимір співробітництва // Україна – НАТО : веб-сайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/ua/ukraine-nato/public-dimension (дата звернення: 12.03.2019). – Назва з екрана.
Як функціонує НАТО? [Електронний ресурс] // Україна – НАТО : веб-сайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/ua/about-nato/how-nato-works (дата звернення: 12.03.2019). – Назва з екрана.
Суспільно-політичні настрої жителів України: квітень 2018 року // Київський міжнародний інститут соціології : веб.-сайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу:
https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=764&page=1 (дата звернення: 12.03.2019). – Назва з екрана.
Додатки
Країни-члени НАТО
Країни-члени НАТО Прапор Дата приєднання до НАТО
1. Республіка Албанія 1 квітня 2009 року
2. Королівство Бельгія 4 квітня 1949 року, країна-засновник
3. Республіка Болгарія 2 квітня 2004 року
4. Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії 4 квітня 1949 року, країна-засновник
5. Грецька Республіка 18 лютого 1952 року
6. Королівство Данія 4 квітня 1949 року, країна-засновник
7. Естонська Республіка 2 квітня 2004 року
8. Республіка Ісландія 4 квітня 1949 року, країна-засновник
9. Королівство Іспанія 30 травня 1982 року
10. Італійська Республіка 4 квітня 1949 року, країна-засновник
11. Канада 4 квітня 1949 року, країна-засновник
12. Латвійська Республіка 2 квітня 2004 року
13. Литовська Республіка 2 квітня 2004 року
14 .Велике Герцогство Люксембург 4 квітня 1949 року, країна-засновник
15. Королівство Нідерланди 4 квітня 1949 року, країна-засновник
16. Федеративна Республіка Німеччина 6 травня 1955 року
17. Королівство Норвегія 4 квітня 1949 року, країна-засновник
18. Республіка Польща 12 березня 1999 року
19. Португальська Республіка 4 квітня 1949 року, країна-засновник
20. Румунія 2 квітня 2004 року
21. Словацька Республіка 2 квітня 2004 року
22. Республіка Словенія 2 квітня 2004 року
23. Сполучені Штати Америки 4 квітня 1949 року, країна-засновник
24. Турецька Республіка 18 лютого 1952 року
25. Угорська Республіка 12 березня 1999 року
26. Французька Республіка 4 квітня 1949 року, країна-засновник
27. Чеська Республіка 12 березня 1999 року
28. Республіка Хорватія 1 квітня 2009 року
29. Республіка Чорногорія 5 червня 2017 року
Лугина Ніна
провідний бібліотекар Сумської ОУНБ
провідний бібліотекар Сумської ОУНБ
|
Комментариев
0
|
||
|
Просмотров
6177
|
||
Материалы по теме
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.