Соціаліза́ція – комплексний процес та результат засвоєння й активного відтворення людиною соціально культурного досвіду (знань, цінностей, норм,моралі, традицій тощо) на основі її діяльності, спілкування і відносин, обов’язковий фактор розвитку особистості. Виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує повноправне існування людини в середині суспільства. Соціалізація є двостороннім процесом, оскільки відбувається не лише збагачення соціальним досвідом, а й реалізація людиною соціальних зв’язків. Її сутність зводиться до поєднання в процесі соціалізації особи адаптації та обособлення, тобто збереження суб’єктності людини в умовах певного суспільства. Включає в себе як цілеспрямоване виховання чи вплив на дорослу особистість, так і стихійні чи спонтанні процеси, що впливають на її формування. Соціалізація знаходиться на межі різних наук і вивчається філософією, психологією, соціальною психологією, соціологією, історією, етнографією, педагогікою та теологією.

     Прогресивними мислителями України було чітко визначено основні закономірності сталого суспільного поступу, котрий можливий лише за умови стійкого позитивного розвитку особистості, оскільки саме від людини, її моралі й духовності, спрямованості діяльності залежить стан цивілізації.

     Будь-яка людина з моменту свого народження потрапляє у певне соціальне середовище, де свою роль грають властиві їй традиції, звичаї, а також релігійні та культурні цінності. Сім’я є базовою групою, що сприяє долученню особистості до активних соціальних стосунків, які вона має засвоїти в процесі виховання. Це перший і головний інститут соціалізації щодо засвоєння знань та вмінь, необхідних для існування в суспільстві.

     Мета соціалізації полягає в тому, щоб допомогти особистості вижити в суспільному потоці криз і революцій – екологічній, енергетичній, інформаційній, комп’ютерній, оволодіти досвідом старших, зрозуміти своє покликання, визначити власне місце в суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в ньому. При цьому людина в процесі соціалізації прагне до самопізнання, самоосмислення, самовдосконалення, самоствердження в суспільстві. З одного боку індивід засвоює соціальний досвід притаманний даному суспільству, з другого активно відтворює в своїй діяльності та відносинах систему соціальних зв’язків, яка закодована в соціальному досвіді людства. Вплив соціального середовища на формування особистості здійснюється лише в тому випадку і тією мірою, якою особистість сама здатна взяти як орієнтир.

     Особистість – це окрема людина з певними рисами характеру, індивідуальними здібностями і схильностями. Основним видом діяльності особистості є праця. У праці виявляються соціальні якості людини, що роблять її особистістю. У цьому сенсі можна стверджувати, що суспільство формує особистість шляхом її соціалізації, впливу на неї соціального середовища.

     Особистість не тільки формується соціумом, соціальним середовищем, а й сама впливає на них залежно від освіти, професії, суспільного становища й активності. Визначальна роль у цьому процесі належить соціуму, який створює відповідні умови для діяльності особистості.

     Історія та культура людства представляє людей, які істотно вплинули на розвиток світової та вітчизняної історії, культури,  науки, технологічних практик. Таких людей називають «видатними особистостями». «історичними особистостями». Серед них такі постаті, як Сократ, Галілей, Кант, Григорій Сковорода, В.І.Вернадський та багато інших. Визначний вплив видатних особистостей особливо відчутний в кризових ситуаціях розвитку історії. Коли формуються умови для вибору подальшого шляху розвитку суспільства, держави, нації. Влив видатної особистості може стати тим необхідним для вибору певного сценарію подальшого розвитку системи поштовхом, що призведе до вибору певного шляху майбутнього.

     Отже доля людства залежить від самої людини, способів взаємодії людей між собою, рівня духовності та моральних устоїв кожної конкретної особистості.

Публікації по темі:
- Бех І. Д. Особливості становлення особистості підлітка в умовах соціальних реалій/ І. Д. Бех //Педагогіка і психологія. – 2017. – № 4. – C. 37-41
- Кравцова Т.  До проблеми наукового обгрунтування феномена особистості: (початок XX століття)/ Т. Кравцова //Рідна школа. – 2017. – N3/4. – C. 62-65.
- Кравченко Т. В. Сім’я та її вплив на соціалізацію дитини/ Т.В. Кравченко //Педагогіка і психологія. – 2009. – № 3. – C. 32-42
- Лучинкіна А. І. Аналіз мотиваційної складової інтернет-соціалізації/ А. І. Лучинкіна //Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 9. – C. 1-4
- Махун Л. Соціалізація особистості: громадянська освіта. 10 клас/ Л. Махун //Історія України . – 2018. – № 18 (верес.). – C. 4-17 (вклад.)
- Медвєдєва В.  Особливості процесу соціалізації особистості в умовах інформаційного суспільства/ В.  Медвєдєва //Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. – 2016. – Вип.43. – C. 584-595
- Нікуліна Н. Соціалізація учнів у школі/ Н. Нікуліна //Психолог. – 2014. – № 20 (жовт.). – C. 45-46
- Похиленко І. С. Особливості соціалізації в Київському університеті права НАН України/ І. С. Похиленко //Часопис Київського університету права. – 2017. – №2. – C. 301-304
- Радул В. Культура та соціалізація особистості/ В. Радул //Рідна школа. – 2018. – №1-2. – C. 8-12 с.11-12
- Рябченко В. Освіта, навчання, виховання й соціалізація як поняття й процеси та рамки осягнення ними особистості/ В. Рябченко //Вища освіта України. – 2011. – № 1. – C. 46-54
- Семенова Л. Маленький світ дитини: соціалізація школярів/ Л. Семенова //Психолог. – 2019. – № 4 (квіт.). – C. 24-29
- Хаблак Г. Школа громадянського становлення/ Г. Хаблак //Директор школи. – 2014. – № 18 (верес.). – C. 47-56
- Соціалізація [Електронний ресурс] : Вікіпедія: вільна енциклопедія : веб-сайт. – Електрон. дані та прогр.  – Режим доступу:   https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#cite_note-%E2%80%9Ca1%E2%80%9D-1(дата звернення: 09.09.2019). – Назва з екрана.

     Завітайте до відділу періодичних видань Сумської ОУНБ.