До політичного флюгерства у нас уже звикли.

До історичного додумався поки-що тільки Табачник. Але, схоже, саме здача національної історії стане найближчим часом для української, і не тільки, псевдоеліти найпоширенішим хобі.

З Україною все зрозуміло - постколоніальний синдром, безнадійна радянщина, від якої ніяк не вилікуються наші (?) керманичі.

Для них - психологічний центр досі в Кремлі.

І все, в гуманітарній, принаймні, площині: від запобігливої ідеї міністра освіти створити спільні з Росією підручники з історії, до недоречного позування "под Мєдвєдєва" очільників меншого рангу і віку - тому наглядна ілюстрація.

Але ж Росія теж хоче "вийти на люди". А як ти вийдеш в образі сталінізму? Так і народився документ "Об увековечении памяти жертв тоталитарного режима и о национальном примирении", який зараз поданий президенту Росії і який є найбільшою спробою десталінізації РФ за останні роки. 

Читайте тут: http://www.president-sovet.ru/structure/group_5/materials/the_program_of_historical_memory.php

Документ дуже цікавий. Якщо в Росії підіймаються так радикально питання оцінки тоталітаризму і увічнення жертв, то в нас усі здобутки попередньої влади в цьому напрямі пускаються "під ніж".

Чи не зарано? Адже наші політики як флюгери. Як тільки з Росії подме "ветер перемен" так зразу й кинуться "під козирьок".

Отже, Юрію Павловичу! Повертайте «репресовану» виставку документів в приміщення ОДА. Бо Мєдвєдєв буде хоронити Леніна…