-
Alli: Cheap By Fedex Cod
20.11.24 02:25 -
Serpina: Generic Online Overnight
20.11.24 02:25 -
Avana: Low Price By Mail
19.11.24 23:36 -
Zovirax: No Script Zovir Wells
19.11.24 23:36 -
Xalatan: To Buy Online Canada
19.11.24 21:04 -
Luvox: Order Movox In Internet
19.11.24 21:03 -
Diamox: Low Cost No Prescription
19.11.24 17:46 -
Dramamine: Buy In Maryland
19.11.24 17:45 -
Pyridium: Cost Fedex
19.11.24 14:58 -
Zopiclone: Buy In Iowa
19.11.24 14:57
- 1 из 832
- ››
Комментарии
Тут, здається, кращої якості: http://www.dancor.sumy.ua/blogs/entries/86287
А можна останнє фото трішки в кращій якості? А то не можна ж нічого прочитати, а цікаво. )))
Питання до всіх співчуваючих (про членів банди "Патріот України" я мовчу)... Це ж ким треба бути, щоб захищати російських скінів-бандитів?.. На що ж тоді заслуговує ТАКА нація і кого має звинувачувати у своїх бідах, окрім себе?..
Це те, з чого в мене з ними все почалося:
http://nn.kh.ua/?p=546
http://nn.kh.ua/?p=33
"Патріоти" спілкуються між собою мішаною з матюками російською, обожнюють Гітлера (а зовсім не Бандеру чи Шухевича), поширюють відверто расистські гасла, де нема й натяку на українську ідею, але при цьому називають себе українською націоналістичною організацією . +До всього іншого разом з провокатором Корчинським мріють про конфедерацію "з білою" (на їхню думку, скінівською у недалекому майбутньому) Росією. Подивіться цей сюжет:
http://www.youtube.com/watch?v=RLUrCr5UKWo
http://nn.kh.ua/?p=181
Додаткові матеріали:
1. Незаконні й антикоституційні прогр. положення:
http://nn.kh.ua/?p=561
2. Поточний стан справи головного натхненика й організатора "Патріоту України" однороженко (вітринний "голова" організації білецький), який останні поанд півроку не вилазив з Київського обл. штабу БЮТ:
http://polemika.com.ua/article-92526.html?pa#addcomment
http://nn.kh.ua/?p=571http://nn.kh.ua/?p=546
http://nn.kh.ua/?p=535
http://nn.kh.ua/?p=571
http://nn.kh.ua/?p=600
"Но когда длинный ряд злоупотреблений и узурпации, неизменно преследующих одну и ту же цель, обнаруживает намерение предать этот народ во власть неограниченного деспотизма, то он не только имеет право, но и обязан свергнуть такое правительство и на будущее время вверить свою безопасность другой охране."
4 июля 1776 г.
А хто Вам забороняв теж користуватись тим, що знаходиться у вільному доступі? Скільки раз Ви приходили до архіву? В чому Вам відмовили архівісти? (а не музейники). Мені здається, що Ви не чітко усвідомлююте: що таке архів?, що таке музей? і які їх функці.
Інформація знаходиться в архівах. Але "чорні археологи" чомусь здатні її знайти та систематизувати, а офіційні історики - ні. Чому?
У мене є кілька саморобних карт по боях 1941-го року в околицях міста Суми. Вплоть до ліній окопів, бліндажів, розташувань структур. І вам ніколи не зрозуміти якою "кров'ю і потом" діставалася та інформація. В той же час у ваших архівах є повно подібної інформації, тільки офіційної, а не самопальної. Та нею ніхто з музейників не цікавиться. Але коли вільні активісти по саморобних картах нариють там щось цікаве та цінне - ви взвиєте про "чорних археологів" та "недостойну публіку".
І варто зауважити, що ці активісти так само як і ви працюють, а копають у свій вільний час. І досліджують у свій вільний час. Всіми правдами і не правдами пробираючись до того, що у вас знаходиться в вільному доступі.
!!! відчувається наближення 1 квітня...
Шановний гер Штайн!
Коли зрозумієте відмінність між археологією і архівною справою, тоді я Вам відповім.
Для цього сходіть до ДАСО: там із задоволенням пояснять, бо "самотушки" буде тяжко...
"Чорні копателі" (знаю по копателях 2-ї Світової) знаються на справжній історії значно краще за офіційних музейних "професорів". Вони проводять колосальну роботу, по крихтах збирають зернятка інформації по кожній події. І збирають самі, безкоштовно. Самотушки вручну малюють карти. А музейні та архівні псевдо-"історики" протирають штани, отримуючи зарплату за кошти платників податків, і абсолютно нічого не роблять. У копателів жахливо обмежені ресурси - але вони знаходять. А у офіційних "істориків" - повні доступи до всіх архівів - але вони нічого не роблять.
І питання конкретно до вас, пане Геннадію: "а що ви конкретно зробили перебуваючи на посаді голови архіву, аби викопати те, що викопують "чорні копателі"? Ви щось організували? Загітували групу? Ви надали інформацію? Знайшли місце?" А все це було цілком у ваших силах.
Тож зважаючи на все вище викладене, я вважаю що "чорні копателі" мають повне моральне право вимагати хоч якоїсь компенсації за зроблену самотушки роботу.
Пишучи блог про інтернет-аукціон переслідував одну мету: "А може відгукнеться якась добра душа і допоможе викупити печатку для музею?" Відгукнулася...
"Тремпелі", "Бампери" та інші "Хами" у всьому бачать якісь "схеми". Ну не можуть вони без них! "Як це так? - сидиш біля "чогось" і не вкрасти - це їм "нє понятно".
"Оцифрувати скани..." - Ви хоч розумієте, що написали?
Райони потім отримали ці копії і могли робити і виставки і пошукову роботу вести (десятки тисяч людей мають змогу відшукати загиблих родичів). Та й коли ДАСО складав списки померлих по книгах РАЦС, то копії книг роздали начальникам архівних відділів по районах і вони допомагали складати (не витрачаючи час і кошти на відрядження до ДАСО).
А Книга Пам'яті - то зовсісм окрема тема. Там збирали відомості на місцях і одна чиновниця, щоб "не паритись" вписала туди живих людей, за що була звільнена з роботи.
Якщо не розумієте відмінності між роботою ДАСО і Книги Пам'яті, то пишіть краще про "мнясо", земельні оборудки, "партизанські гроші", закатані в асфальт, чи, зрештою, про психдиспансер.
Там все "понятно" і "в рамках стратегії".
Ну не по 20, а по 220. Ці гроші ми аккумулювали на офшорних рахунках в Британській Вірджінії. Зараз на ці гроші в Льондоні живе Іванущенко, а мені двічі на рік привозить мою частину рояльті. Учиться неуки із ПР як реба гроші зароблять. А то заробляєте на всяких пальоних схемах типу писхдиспансера чи ремонту вулиці Ковпака.
Ну куди їм до ваших з Медуницею схем, коли за сканування архівних матеріалів (книг смерті за 30-ті роки для підготовки книги пам’яті) ви фактично вимагали по 20 тис. гривень з кожного району та ще й примусили їх ті скани оцифрувати безкоштоно а потім, впорядкувавши Книги Пам’яті, ще їх і продати, особливо змістом матеріалів не перемаючись (коли один з районів подав замість списку померлих жертв голоду список виборців району).
Гарний матеріал на цю тему ось тут: http://www.uamoderna.com/md/124-gogun
Я вам навів як приклад. Я не закликаю до героїзації німецьких армій, російських, польських чи ще якихось. У нас є своя держава і у нас мають бути свої герої не залежно від того, як до них ставляться інші держави. УПА воювали і проти російських армій, що діяли на території України, і проти польських, і проти німецьких. Але вони воювали за Україну і на боці українського народу. І байдуже де і з ким - вони все одно мають бути для нас героями не зважаючи ні на які заперечення їх колишніх ворогів. Ось про що я кажу вам. Думав на німцях пояснити буде простіше. Не вийшло...
Виходить, що на українській території "за Німеччину та на боці німецького народу в тій війні воювала лише одна армія", а за Росію, виходить, знову на наших землях теж, кілька... і за Польщу так само. Ну, і румуни, мадяри, та інші, відповідно...
А українці тепер повинні прирівнювати їх імперську маячню до свого визвольного руху...?
"Історик має бути адвокатом свого народу" (В. Косик)
Але не чужого.
Ви можете називати це як завгодно, але за Німеччину та на боці німецького народу в тій війні воювала лише одна армія. Чи ви знаєте іншу? Ну то назвіть її.
P.S. А щодо діянь національних армій проти інших держав чи народів - то давайте я вам наведу кілька російських сайтів про "звірства бандерівців"? І потім ми з вами будемо довго і нудно сперечатися на предмет "було/не було" чи "та то все підставні групи НКВС" і т.п.
Це теж наслідки "війни за незалежність Німеччини"??: http://history.sumynews.com/xx/1939-1945-sumshchina-v-roki-ii-svitovoji-vijni-bojovi-diji-okupatsiji-rukh-oporu/item/317-dva-spogadi-pro-kontstabori.html
жжешь)
При тому, що в тій війні за незалежність Німеччини воювали війська Райху, героїзація яких нині фактично заборонена. І німці, на жаль, цю заборону виконують. Вони називають злочинцями своїх дідів в угоду правилам, насадженим окупантами. Це вкрай хибна позиція. І поки що так само чинить більшість українців.
Проблема в тому, що ми живемо в світі, побудованому за хибними принципами. Ми весь час озираємось на інших, а маємо вимагати виключного становища.
Якщо Бандера воював за Україну - він має бути нашим героєм, і мені глибоко начхати скільки УПА вирізала поляків і як на їх героїзацію відреагує Польща, чи Росія, чи будь-хто ще. Це наша країна і наші герої. Ми ж не вимагаємо героїзації їх у Польщі. Польща нехай героїзує Армію Крайову - це їхнє право.
Якщо вони воювали за нас - зрозуміло, що вони воювали проти них. І зрозуміло, що наше почитання своїх героїв не надто сподобається сусідам. Але ми не повинні на то зважати. Наші герої - то наші герої. І крапка. А кому не подобається - нехай не дивиться. І саме такою має бути позиція. І ніяких там "компромісів", "врахувань думок", "узгоджень позицій" і т.п. маячні.
"Ви згадали Німеччину. Я б не назвав Червону армію чи американський окупаційний корпус "борцями за незалежність Німеччини". А шанування військ Райху там, на скільки мені відомо, не дуже то й вітається".
??????????????????? і "Причом міліція, шо кури дохнуть"
Україна - мононаціональна держава. Найбільшу частину "нацменшин" складають росіяни. Решта - в основному знаходиться в межах похибки обчислень і по суті ніякого суттєвого загальнодержавного впливу нести не мають.
http://bratstvo.info/ua/analitika/2801-chomu-hristiyani-norvegiyi-boyatsya-vidkrito-svyatkuvati-rizdvo
Ви хочете такого в нашій державі? Ось до чого дійшли європейські проповідники "прав людини" та радєтєлі з захист нацменшин.
А Крим теж має? Чи Донбас?
Ви згадали Німеччину. Я б не назвав Червону армію чи американський окупаційний корпус "борцями за незалежність Німеччини". А шанування військ Райху там, на скільки мені відомо, не дуже то й вітається.
Але це так, до слова.
Заходьте, читайте, полемізуйте: http://history.sumynews.com/
Все ж краще, ніж мертві схеми з претензією на 100% істину...
В том то и дело что достоверную историю еще не видел, пока то что читал и смотрел не вызывает того что это стопроцентная правда
Страхи у нас разные ) Желаю найти ответ и поменять свои страхи)
Є історія і є небажаючі її вчити. Думаю, нас не візьмуть ні до ЄС ні до НАТО поки не наведемо лад у власній голові. Та страшно не це...
Страшна неотримана відповідь на запитання: "Хто зупинятиме чужі танки на станції Крути?????"
Извините но перестал читать ваш пост на -
"Типологічно їх можна поділити на дві групи: перші - це відверті прихильники входження України до складу Росії; другі - набагато цікавіші. Це ті, або діти тих, хто 24 серпня 1991 року у Верховній Раді драв свої пухкенькі рученята за незалежність України, а вже 1 грудня 1991 року на референдумі забезпечив їй небачений результат - 90 відсотків."
Не отношусь не к тем, не к тем) Снова мимо.
Откуда в вас столько совка против которого вы так боритесь ? Сколько нетерпимости,и не умения услышать мысли ,которые не совпадают с собственными.
По поводу Бандеры - я не дал вам не одного четкого ответа, ибо про него пишут - либо святой либо убийца,думаю лет через 40 когда остынут горячие головы возможно будет узнать правду,и не надо равнять 1991 год с Бандерой.
В том то и дело что я пишу о том что , ПОМИМО Бандеры вы предлагаете? Пока от националистов, кроме переименования детей, в детских садах Фарион и споров о Бандере и митингов против мигрантов не слышал конструктивных предложений.
Дозвольте вже й собі продовжити, коли розпочав. Пане Іванущенко, а чому це герої не потребують героїзації? Це у вашій свідомості і представників вашої групової традиції Бандера - герой. І таких в Україні справді багато. Але не набагато менше й тих, для кого Бандера зовсім не герой. І такі люди дивляться не просто нерозуміюче-здивованим поглядом на цю саму 103 річницю, вони найчастіше дивляться на неї ще й однозначно негативно.
І ось про вміст свідомості саме таких жителів України варто сказати трохи більше. Типологічно їх можна поділити на дві групи: перші - це відверті прихильники входження України до складу Росії; другі - набагато цікавіші. Це ті, або діти тих, хто 24 серпня 1991 року у Верховній Раді драв свої пухкенькі рученята за незалежність України, а вже 1 грудня 1991 року на референдумі забезпечив їй небачений результат - 90 відсотків.
Які причини вели їх до найстрашнішого злочину з точки зору комуністично-російської ортодоксії - української самостійної держави? А неправильні причини. Шкурні. Комуністам, депутатам Верховної Ради, хотілося зберегти владу на ввіреній їм території і тому вони своєю незалежністю тікали від "демократичного" Єльцина. Ну, а простий народ голосував у своїй більшості за незалежність за принципом "відділимося - жратва вся наша буде". З точки зору історичних прикладів-картинок, де народ у кривавій боротьбі здобуває незалежність своєї батьківщини, у нас воно якось буденно все вийшло. І навіть зестетичної точки зору - некрасиво. Я це веду до того, що у свідомості ну дуже великої кількості населення України ідея політичної незалежності ніколи і не ночувала. Вони одного дня лягли спокійно спати у Совєтському Союзі, а наступного так же спокійно встали в самостійній Україні. І вони великої різниці між СССР і незалежною Україною не відчувають. Для них незалежна Україна - це пряме продовження їхнього Совєтського Союзу. Тому, коли правильна комуністична пропаганда сформувала їхню масову свідомість для обслуговування інтересів цієї самої комуністичної влади, то з цією ж самою свідомістю вони припхалися і в самостійну Україну. А іншої, вибачте, немає. Ці люди говорять, що позитивно ставляться до української незалежності. Ці люди також називають себе українцями, але розмовляють у масі своїй чомусь російською мовою. З точки зору вашої групи україномовних українців, пане Іванущенко, вони є якимись внутрішньо роздвоєними. І ви внутрішньо відчуваєте: виникнуть якісь проблеми з Україною - здадуть, не задумуючись. А тому, що батьківщиною для них і досі по-суті залишається Совєтський Союз.
Їх одного разу зазомбували правильними фактами і однозначними смислами, які були "залізно" приклеєні до цих фактів. Ті, хто не хотів піддаватися зомбуванню і пробував крокувати по паралельній з "лінією партії" опинилися відомо де. Саме у тому наборі ідеологем комуністичної "історичної правди" для масового вжитку Бандера - кримінальний злочинець і найбільший ворог українського народу. І взагалі всі ті, хто виступав за політичну самостійність України є найбільші вороги українців. Найосновніше, що робота була проведена комуністичними ідеологами при допомозі КГБ класно. Настільки класно, що й через 20 років у декого працює.
Декому, з боку, тому, хто не знайомий з цією українською ситуацією може видатися дивним, як це людина говорить, що приймає українську незалежність зараз і в той же час люто ненавидить борців за цю саму політичну незалежність у попередні періоди української історії. Здавалося б у свідомості такого сучасного українського "самостійника" повинен скластися логічний причинно-наслідковий ланцюжок, коли попередні факти боротьби стають причинами подальших фактів-наслідків. Тоді стає можливим говорити про те, що доленосна подія 24 серпня 1991 року - це ланка деякого ланцюжка традиції національно-визвольної боротьби українського народу за свою політичну незалежність. Так ось, у цій нашій сучасній українській політичній реальності, у свідомості багатьох отой ланцюжок не складається. Їх справді дуже багато. І назву вони свою мають - совок. Совок - це не образа, це соціологічний термін. Може навіть комусь видатися, що совок - це поколіннєве. Ось старше покоління відійде від активної політичної діяльності та й настане час молодих українців. Справжніх українців. Але випадок з молодим Кучеренком показує, що совок ще й продукує традицію совковості у майбутнє політично незалежної України. І тому словосполучення "героизация Бандеры" для них має смисл, хоча для вас воно справді може звучати дико. Совків справді дуже багато. Цей тип не залежить від політичної партійності. Це ментально-світоглядне. Тому вони є і в регіоналів (майже всуціль), і в "Батьківщині".
Це ж непросто незгода між Іванущенком і Кучеренком з приводу святкування дня народженнея Бандери. Ні. Це ще й дві перспективи нашого подальшого розвитку. Не більше й не менше.
1)Даже благая цель может быть опорочена методами ее достижения.
У меня в отличии от вас фобий нет.Это вы видите руку Кремля там где ее нет. Мне абсолютно побоку на имидж России.Я вам уже сказал свою позицию - она, есть,была и будет сильным игроком на внешнеполитическом уровне.
Да согласен, весь мир увидел и Грузию передумали брать в НАТО )) Нельзя решать вопросы с Россией армией и позволять втянуть себя в провокации.
2)Так вы на мой тоже ,или не смогли или не хотите ответить.
Я не Бандерафоб. Вы образованный человек, знаете наверное значение слова фобия.
И я не думаю, что они боятся Бандеру.Это в первую очередь игра со своим избирателем в Донбассе,что бы отвлечь от социальных и экономических проблем.
1. В жодній з перерахованих країн не зустрічав людини, яка б борців за власну незалежність не вважала героями. Ніскільки не зазіхаючи на право Абхазії мати власну державу (про Абхазію не було жодного слова)я навів приклад грузино-осетинського конфлікту 2008 року, як "ліків" від вірнопідданських настроїв щодо Кремля. Розумію Ваше вболівання за імідж Росії, але весь світ також побачив "визвольний похід" її армії на Тбілісі та мародерство солдатні.
2. Не звик отримувати запитання на запитання, але відповім: Я вважаю що Україну збудують освічені люди,для яких Батьківщина починається з історії боротьби за її свободу, а не з прізвища лідера партії.
- Поділяю Ваші євроінтеграційні мрії і маю запитання: а чи розумієте Ви, чому нинішня влада так само поділяє Вашу бандерофобію?
1) Я не стал перечислять страны в которых был я, я лишь указал на то что вы не пообщавшись с абхазким народом , озвучили виноватой Россию в том конфликте. Абхазия имеет такое же право на независимость как и Украина.
2)А вы считаете что те кто жил в 40-е и 50-е должны строить новую Украину ?
3.У каждого свои герои
Не услышал так что же вы предлагаете - лично я вижу для страны только один шанс на полноценную реализацию своих возможностей - это членство в ЕС. К сожалению нынешней властью, шанс на кардинальное сближение был потерян. Но я так же осознаю что в моей стране есть такие регионы как Крым и Донбасс , где в первую очередь людям нужно объяснить экономическую а не нравственную цель присоединения к сообществу.
1. Іспанія, Болгарія, Панама, Туреччина, Єгипет, Сирія, Ліван, Греція, Румунія, Росія, Німеччина, Італія, Австрія, Польща, Велика Британія, та ще деяких - був. В Абхазії не був - були мої друзі, як і в Грузії, Південній Осетії. І що??? Це якось впливає на тему нашого обговорення?
2008 рік показовий тим, що після російської агресії і грузинська влада і грузинська опозиція зі зброєю в руках захищали свою країну. Як вели себе тоді окремі українські політики - теж запам'яталося. І при чому тут Абхазія?
2. Тепер про майбутнє: чи захищатимуть свою країну ті українці, які переконані, що робити це саме у 40-х та 50-х роках було неправильно?
3. Герої не потребують героїзації.
Вы были в Абхазии ??? Я был. Примешивать тут Абхазкий вопрос не к чему.
Вопрос к вам больше касается не прошлого,а будущего - что конкретно вы предлагаете кроме процесса героизации Бандеры ?
Цікавий документ, який багато чого пояснює: http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/01/1/67086/
Сиджу оце пане Іванущенко та й читаю космополіта в цілях і націонала тактиці Михайла Драгоманова. 2 січня, знаєте, текст нормально засвоюється. І у зв'язку з Драгомановим і Кучеренком у мене репліка.
Ось за шо люблю Маркса, так це за прекрасне розкриття природи ідеологічної свідомості. Це коли один партійний (частковий) інтерес приховується від іншого за чимось загальним. У нашому випадку, це коли російський частковий національний інтерес приховується нібито за національною толерантністю, інтернаціоналізмом, ну,а український частковий інтерес конкретно, з наголосом називається "страшним" словом "націоналізм". Питання: а взагалі у цьому грішному світі, поділеному на різні там частковості (держави, нації) може бути якась ненаціональна позиція? Перша відповідь: звичайно може. Може то вона може, але ось чи може вона втрутитися у боротьбу на рівних між учасниками цього світу частковостей? Тут не треба забувати головне, що та боротьба йде за національними правилами. Чи може третя строна примусити грати за незанаціональними правилами тому, що природа тієї третьої сторони не національна? Знову ж таки - може. Але, коли вона буде по-справжньому сильнішою за всі ті національні частковості. Є одна неприємна для третьої сторони закономірність: коли третій, об'єктивно слабіший, втручається у боротьбу між двома сильнішими - перши і другим,- то, хоче він того чи не хоче, а, знову ж таки, об'єктивно його дії йдуть на підтримку сильнішого у боротьбі між двома першими. Це знаєте, як у випадку з групою "противсіхів", коли йшла боротьба за президентство між Януковичем і Тимошенко. Зчепилися двоє сильних, а "притивсіхи" сказали: і Юля, і Вітя неправі. Праві ми. В результаті вони набрали кілька відсотків, а переміг все таки один із неправих - Янукович. А оті кілька відсотків, які вони набрали могли, між іншим, бути відданими і Юлі. І переможець тоді міг бути іншим. Висновок: самі того не бажаючи, "противсіхи" ефективно попрацювали на Вітю. Об'єктивно.
У нашому, українському, випадку будь-який прояв національної активності одніє стороною іншою національною стороною витлумачується як прояв націоналізму. Захотіли росіяни захистити свій російський національний інтерес: це націоналізм, - кажуть українці. Захотіли українці свій національний інтерес в Україні захистити: це націоналізм, - кажуть росіяни. І справді вони не граються, вони відверто так вважають. Ось тільки не треба впадати в ідеологію і свою національну позицію, з точки зору якої інша національна позиція сприймається як націоналізм не потрібно виводити поза національні рамки і назвити якимось там космполітизмом, мультикультуралізмом чи інтернаціоналізмом. Треба грати по-чесному. Бо навіть, коли ваша позиція по-справжньому ненаціональна після втручання у боротьбу двох великих національних частковостей (російської й української) вона стає національною. Навіть, коли ви цього не усвідомлюєте, навіть, коли цього дуже не хочете. Об'єктивно. Як у випадку з "противсіхами".
1. Не буває націоналізму "взагалі". Він завжди конкретний: український, російський, білоруський, польський тощо.
Відповідно, спрямований або на захист інтересів своєї держави, або на поневолення (політичне, економічне, духовне)іншої. Стосовно Росії, то до 2008 року грузини теж думали, що вона "большая страна , с сильным геополитическим влиянием и имперскими амбициями. И ничего более". Тепер думають інакше і живуть інакше.
2. Не кожен, хто називає себе націоналістом є таким, і розуміє "основи держави, як такої" (янукович теж називає себе президентом...) Тому читайте класиків і вивчайте життя...
Если вы говорите о национализме как об - (фр. nationalisme) — идеология и направление политики, базовым принципом которых является тезис о ценности нации как высшей формы общественного единства и её первичности в государствообразующем процессе, то я говорю о любом.
В настолько многонациональной стране как Украина пытаться, раскалывать ее на принадлежность к национальностям или религиозному и языковому вопросу очень опасно.Особенно сейчас.
Если вы говорите об умеренном национализме , с лоббированием через определенные политические партии законопроектов усиливающих национальное влияние , но не нарушающее права других граждан Украины, то тогда я вас поддержу.
Если вся суть находится в возвышении прав представителей одной нации , создании образа врага ( хотя вы образованный человек и не думаю что склонны к такому) то это совсем другое...
Но я лично встречал и националистов (как они заявляли) с кашей в голове,портретами Гитлера на картинках и полном непонимании основ государства как такового.
Что же всем так покоя Россия не дает ?
Должны же понимать что наш сосед - большая страна , с сильным геополитическим влиянием и имперскими амбициями. И ничего более )Поэтому надеяться что она прекратит оказывать давление на Украину , так же наивно как верить что подобное перестанут делать Китай и США.
Згоден з Вами, що чужий націоналізм (Ви ж про російський?) породжує комплекси меншовартості у окремих представників поневолених народів...
национализм - это комплекс. ИМХО
А щодо лапок, то як зазначив один митець, говорячи про сучасне мистецтво: "Сучасне мистецтво і маніпуляції з ним протягом ось уже ста років є найбільшою аферою в історії. Картини, скульптури, інсталяції будуть зібрані разом і займуть почесне місце в грандіозному музеї людської дурості поряд з астрологією та демократичними цінностями."
Чого варті ваші "громадянські суспільства" та "загальнолюдські цінності" - спитайте у лівійців, вони ж і розкажуть, чому в лапках.
Гер Штайн, Ви повторюютесь... Це вже було у Вас влітку. Отже, я не помилився: гасла заради гасел... Чи заради завдання?
Трудящі часто запитують: а хто буде після того, як "геть усіх"? І я завжди ніяковію, бо в української нації таки жіноча психологія. Чоловік відчуває, що бунт або, скажімо, сексуальний акт цінні самі по собі, навіть якщо потім ми не одружимось.
Я відповідаю так: ви їдете в купе з хуліганом, він блює вам на голову, проливає на ваші штани самогон, забирає у вас гаманець. Якби на вашому місці був, а хоч би й француз, він викинув би хулігана з купе, але ви українець, ви задаєтеся питанням – хто буде моїм попутником після хулігана, може не фахівець, може з партії регіонів, може неголений вбивця?
Коротше, думайте собі далі, поки українська політична еліта перетрушує вашу валізу.
Давно перестав вірити людям, які говорять гаслами. Але іноді думаю: "Нехай собі говорять..." Може в них завдання таке? Я ж не випадково запитав: "А далі?", а далі, як і думав - нічого. Ні у віршах, ні в діях. Насильство, як самоціль... Все інше "національна самосвідомість", "громадянське суспільство" - взято в лапки. Сумно...
Коли в Тотенхемі поліція вбила людину - натовп протестувальників спалив пів району.
Коли в Києві міліція вбила людину - "протестувати" не прийшло і сотні чоловік.
От і все. І можна тисячу разів тут розпинатись про "національну самосвідомість", "громадянські суспільства", "необхідність реформ", люстрацій, революцій і багато-багато іншого. Але в цій країні ніколи нічого не буде доти, доки ми будемо "зберігати спокій і не піддаватися на провокації".
У нас суддя Вовк може влаштувати стрілянину в кафе і спокійно ходити містом. Йому нічого боятись. Як нічого боятись "ландикам", "лозинським" і т.п. А уявіть таке в Тотенхемі? Та вже того ж дня цей "суддя" горів би живцем разом з власним маєтком. Якби його не забили в тому ж барі. І ніякі "Беркути" його б не врятували.
І саме в цьому наша найголовніша проблема. А все інше - лише порожні слова.
Ну то й що? Дочитав. Бачив я тих "лицарів" влітку. У 10 м. від мого офісу за 5 хв. "бомбонули" велосипедний магазин і зникли. То по-Вашому геройство?
http://lisichka-ua.livejournal.com/243842.html
А далі?
Коли Янукович судить Тимошенко - це "політичні репресії" та "неприпустимо". А коли Ейзенхайер судить Герінга - це "цивілізований процес" та "справедливо". Якісь подвійні у вас стандарти...
А щодо слідчих, процитую вам уривок з одного доброго вірша:
"Суддю райсуду спалено живцем,
На черзі - решта. Майте на увазі,
Що це лише початок. А на разі -
Освітим ніч палаючим мерцем...
Йдуть месники веселою юрбою
Услід за слідчим по нічнім провулку...
Ще мить і пролунають лунко
Потворі уготовані набої..."
Круто!
Подібні історії є ще в кількох районах
Дуже цікаво!
Та треба попробувати. Може й справді "Батьківщина" "клюне".
Тоді, для успіху справи, треба наголошувати, що Зайцев теж любив рідну землю. В іншому, правда, значенні...