Дозвольте вже й собі продовжити, коли розпочав. Пане Іванущенко, а чому це герої не потребують героїзації? Це у вашій свідомості і представників вашої групової традиції Бандера - герой. І таких в Україні справді багато. Але не набагато менше й тих, для кого Бандера зовсім не герой. І такі люди дивляться не просто нерозуміюче-здивованим поглядом на цю саму 103 річницю, вони найчастіше дивляться на неї ще й однозначно негативно.
І ось про вміст свідомості саме таких жителів України варто сказати трохи більше. Типологічно їх можна поділити на дві групи: перші - це відверті прихильники входження України до складу Росії; другі - набагато цікавіші. Це ті, або діти тих, хто 24 серпня 1991 року у Верховній Раді драв свої пухкенькі рученята за незалежність України, а вже 1 грудня 1991 року на референдумі забезпечив їй небачений результат - 90 відсотків.
Які причини вели їх до найстрашнішого злочину з точки зору комуністично-російської ортодоксії - української самостійної держави? А неправильні причини. Шкурні. Комуністам, депутатам Верховної Ради, хотілося зберегти владу на ввіреній їм території і тому вони своєю незалежністю тікали від "демократичного" Єльцина. Ну, а простий народ голосував у своїй більшості за незалежність за принципом "відділимося - жратва вся наша буде". З точки зору історичних прикладів-картинок, де народ у кривавій боротьбі здобуває незалежність своєї батьківщини, у нас воно якось буденно все вийшло. І навіть зестетичної точки зору - некрасиво. Я це веду до того, що у свідомості ну дуже великої кількості населення України ідея політичної незалежності ніколи і не ночувала. Вони одного дня лягли спокійно спати у Совєтському Союзі, а наступного так же спокійно встали в самостійній Україні. І вони великої різниці між СССР і незалежною Україною не відчувають. Для них незалежна Україна - це пряме продовження їхнього Совєтського Союзу. Тому, коли правильна комуністична пропаганда сформувала їхню масову свідомість для обслуговування інтересів цієї самої комуністичної влади, то з цією ж самою свідомістю вони припхалися і в самостійну Україну. А іншої, вибачте, немає. Ці люди говорять, що позитивно ставляться до української незалежності. Ці люди також називають себе українцями, але розмовляють у масі своїй чомусь російською мовою. З точки зору вашої групи україномовних українців, пане Іванущенко, вони є якимись внутрішньо роздвоєними. І ви внутрішньо відчуваєте: виникнуть якісь проблеми з Україною - здадуть, не задумуючись. А тому, що батьківщиною для них і досі по-суті залишається Совєтський Союз.
Їх одного разу зазомбували правильними фактами і однозначними смислами, які були "залізно" приклеєні до цих фактів. Ті, хто не хотів піддаватися зомбуванню і пробував крокувати по паралельній з "лінією партії" опинилися відомо де. Саме у тому наборі ідеологем комуністичної "історичної правди" для масового вжитку Бандера - кримінальний злочинець і найбільший ворог українського народу. І взагалі всі ті, хто виступав за політичну самостійність України є найбільші вороги українців. Найосновніше, що робота була проведена комуністичними ідеологами при допомозі КГБ класно. Настільки класно, що й через 20 років у декого працює.
Декому, з боку, тому, хто не знайомий з цією українською ситуацією може видатися дивним, як це людина говорить, що приймає українську незалежність зараз і в той же час люто ненавидить борців за цю саму політичну незалежність у попередні періоди української історії. Здавалося б у свідомості такого сучасного українського "самостійника" повинен скластися логічний причинно-наслідковий ланцюжок, коли попередні факти боротьби стають причинами подальших фактів-наслідків. Тоді стає можливим говорити про те, що доленосна подія 24 серпня 1991 року - це ланка деякого ланцюжка традиції національно-визвольної боротьби українського народу за свою політичну незалежність. Так ось, у цій нашій сучасній українській політичній реальності, у свідомості багатьох отой ланцюжок не складається. Їх справді дуже багато. І назву вони свою мають - совок. Совок - це не образа, це соціологічний термін. Може навіть комусь видатися, що совок - це поколіннєве. Ось старше покоління відійде від активної політичної діяльності та й настане час молодих українців. Справжніх українців. Але випадок з молодим Кучеренком показує, що совок ще й продукує традицію совковості у майбутнє політично незалежної України. І тому словосполучення "героизация Бандеры" для них має смисл, хоча для вас воно справді може звучати дико. Совків справді дуже багато. Цей тип не залежить від політичної партійності. Це ментально-світоглядне. Тому вони є і в регіоналів (майже всуціль), і в "Батьківщині".
Це ж непросто незгода між Іванущенком і Кучеренком з приводу святкування дня народженнея Бандери. Ні. Це ще й дві перспективи нашого подальшого розвитку. Не більше й не менше.

1. В жодній з перерахованих країн не зустрічав людини, яка б борців за власну незалежність не вважала героями. Ніскільки не зазіхаючи на право Абхазії мати власну державу (про Абхазію не було жодного слова)я навів приклад грузино-осетинського конфлікту 2008 року, як "ліків" від вірнопідданських настроїв щодо Кремля. Розумію Ваше вболівання за імідж Росії, але весь світ також побачив "визвольний похід" її армії на Тбілісі та мародерство солдатні.
2. Не звик отримувати запитання на запитання, але відповім: Я вважаю що Україну збудують освічені люди,для яких Батьківщина починається з історії боротьби за її свободу, а не з прізвища лідера партії.

- Поділяю Ваші євроінтеграційні мрії і маю запитання: а чи розумієте Ви, чому нинішня влада так само поділяє Вашу бандерофобію?