Шановні друзі, прослідкувавши за подіями останніх днів березня, які, мабуть, повинні були сколихнути наше місто, вивести на вулицю велику кількість городян,  бачу що не сталось так, як гадалось. Останні 5 проведених акцій не вивели на вулицю людей, а чому?  
Ми чуємо кожного дня від сусідів, співробітників, друзів та просто перехожих – як нам тяжко живеться, але люди чомусь не поспішають приєднатись до мітингів та акцій протесту.
На мою думку, тому що люди не вірять тим політичним силам, які кличуть їх на мітинги. У нашому випадку вже нікому: ні владі, ні опозиції.
Владі – бо вона проводить реформи, які суттєво погіршують наше життя, не хоче вести діалог із суспільством. Правільніше буде сказати, влада намагається зробити вигляд діалогу, але достукатись до неї в цьому діалозі дуже важко.
Опозиції - бо вона вкрай роз’єднана і цей процес не зупиняється навіть під загрозою втрати незалежності країною. Замість того аби гуртуватись самим та гуртувати навкруги суспільство, лідери демократичного табору кожного дня заявляють, що на майбутні вибори до Верховної Ради вони підуть самостійно, мабуть, отримають свої 3%, а потім будуть приймати рішення оглядаючись на політичну доцільність, для кожного свою. Цей процес накладається на все суспільство. Люди розуміють, що в такому випадку ми отримаємо діючу владу у більшості - бо вона згуртована і не чубиться між собою, тому отримає свій прохідний бал.
Суспільство ж замість згуртованості, переносить чвари між політиками в своє середовище і теж роз’єднується за своїми вподобаннями.
Я змушена визнати, що не виключенням є й підприємці. Під час боротьби проти прийняття податкового кодексу підприємці України об’єднались і це було найвищим проявом консолідації підприємницького середовища.
Ми виходили на протести САМОСТІЙНО, без політиків, наш рух був заявлений як неполітичний. Коли в протестні акції почали втручатись політики, почався розбрат між підприємцями. До тепер ми є свідками того, як самі підприємці не один одного підтримують, а успішно розвалюють той процес консолідації, який був восени 2010 р. Назначають за ПРОДАНЦІВ, з легкої руки не зовсім порядних людей. Проводять автопробіг по Україні а потім, замість того аби сідати за стіл переговорів та доводити владі її помилки та свої вимоги, відмовляються від цього та йдуть по домівках.
Маю впевненість у тому, що Майдани це дуже дієвий засіб впливу на владу, але він не може бути безкінечним. Акції протесту теж повинні бути виваженими, концентрованими, з конкретними вимогами до влади, а не нагадувати шоу з не найкращого театру. Протест повинен іти від серця, нести добро, як у 2004 р. Лише тоді вони знайдуть відгук у громадян. Але саме головне - мітингувальники повинні бути захистом, підтримкою, тилом для своїх лідерів, для тих, хто працює кожного дня аби змусити владу дотримуватись зобов’язень, що записані у меморандумах та інших документах, прийнятих під час Майдану. Як інакше отримати результат?
Хочу вірити в те, що малий бізнес дійсно об єднає Україну, коли об’єднається сам. За себе та нашу спілку хочу сказати: ми достатньо впливова та незалежна ні від кого сила, аби приймати участь у політичній массовці, тому працюємо безперервно та впевнена, що збережемо спрощену систему оподаткування, реформуємо загальну. Чекаємо рішення сесії Верховної ради про відміну ст.139 ПК, про заборону юридичним особам відносити на витрати кошти за отримання послуг та товарів від фізичних осіб. Змусили відмінити безглузді декларації. Все те, про що попереджали підприємці під час боротьби з Податковим Кодексом підтверджується і влада бачить, що необхідно виправляти помилки - робити це нелегко, особливо коли влада авторитарна. Наші сайти стали швидкою допомогою підприємцям України.
Вчора, 30.03.2011 г., я та мої колеги проводили круглий стіл в ДПІ м.Суми, детально обговорювали правила роботи підприємців після 1 квітня, стосовно спрощенців вони, до речі, змінились, стосовно ст.139 ПК. Потім побачили флешмоб під стінами ДПІ, можливо він подіє на Азарова, але я чомусь у цьому не впевнена.