Чомусь мені не зустрічалися фахові роботи українських науковців, які б пов`язували очевидні речі: 1-шу радянську п`ятирічку і Голодомор в Україні.

Наздогнати і перегнати

Як відомо, первинним проектом сталінського економічного штурму став перший п'ятирічний план, ухвалений ВКП(б) у 1928 р. У цьому ж році почалася І п'ятирічка (1928/1929-1932/1933 pp.). її основне завдання полягало в тому, щоб «наздогнати і перегнати західні країни» в економіці. Найважливішим визнавався розвиток важкої промисловості, планом передбачалося її зростання на 330%. Успіхи перших двох років відбувалися на тлі глибокої економічної кризи, що охопила капіталістичний світ у 1929 p. Це давало надію радянському уряду досягнути поставленої мети в скорочені терміни.

Листопадовий пленум ЦК ВКП(б) у 1929 р. прийняв рішення «за будь-яку ціну прискорити розвиток машинобудування та інших галузей великої промисловості». Планами на 1930-1931 pp. передбачалося 45% приросту промисловості, що означало «штурмівщину» і було цілковитою авантюрою.

Щодо України, то усього за роки I п'ятирічки на промислову модернізацію України було виділено понад 20% загальносоюзних капіталовкладень. Із 1500 промислових підприємств СРСР у роки першої п'ятирічки в Україні споруджувалося та реконструювалося понад 400.

На початку індустріалізації в Україні здійснювалися побудова і реконструкція великих підприємств, що мали загальнодержавне значення. Із 35 ключових промислових об'єктів СРСР в Україні споруджувалося 12: Дніпрогес, Харківський тракторний завод, Краматорський машинобудівний завод, металургійні заводи у Запоріжжі, Кривому Розі, Маріуполі тощо.

Захід нам допоможе

Обладнання та фахівців СРСР отримував від тих  самих країн, із якими змагався. Так, наприклад, Дніпрогес  будувався під «наглядом» американця Хью Купера, а гідротурбіни були закуплені у компаній General Electric и Newport News Shipbuilding. Загалом за кілька років в СРСР ударними темпами побудували більш як 500 заводів. За оцінками фахівців, це коштувало СРСР  $2 млрд. (за нинішнім курсом майже $250 млрд.). Цікаво, але наймані іноземні інженери особливо не переймалися «винаходом велосипеду» і просто переносили готові проекти заводів і своє обладнання. Наприклад, московський АЗЛК був зроблений за зразком збиральних виробництв Форда.
Серед іноземних компаній-помічників індустріалізації, крім Ford Motor Company також:

Austin Company - побудували ГАЗ ,

Albert Kahn Incоrporation - участь у будівництві понад 550 підприємств, в тому числі Челябинського и Сталининградського тракторних заводов,

Siemens - підготовка будівельної площадки Дніпрогес, постачання гідротурбін на інші станції, участь у будівництві московського метрополітену,

General Electric – електрифікація побудованих підприємств,

Arthur McKee of Cleveland – на будівництві «Магнітки» (Магнітогорського металургійного комбіната) працювали більше  800 іноземних фахівців із США, Німеччини, Великобританії, Італії, Австрії, під керівництвом американської компанії Arthur McKee.

Ціна індустріалізації 

Чим розплачувався СРСР за такі неоціненні послуги, враховуючи те, що з середини 20-х років західні країни встановили для країни Рад «золоту блокаду», тобто не приймали у оплату товарів та послуг золото? Частково - природними ресурсами (нафтою, залізною рудою, вуглем), частково - продукцією сільського господарства.  Зелене світло завжди було зерновому експорту.

Зрозуміло, що наслідком стало бажання зібрати якомога більше зерна для експорту. Так, в  1928 році доля хлібозаготівель  складала 14,7% валового збору зернових, в 1929 – 22,4%, в 1930 – 26,5%, в 1931 році – 32,9%, а в 1932 – 36,9%. Загалом державна заготівля зерна збільшилася вдвічі: у 1926-1928 рр. - 111 млн.ц,  у 1931 р.  - 228 млн. ц. Високі норми хлібозаготівлі, а також не дуже високий врожай зумовили настання в деяких регіонах СРСР (Україна, Північний Кавказ, Казахстан) голоду. В УСРР це мало жахливі наслідки – мільйонні смерті населення.

Матеріал підготований за відкритими даними з інтернету