Коли надворі сонце палить гарячими променями, хочеться поговорити про охолоджуючі речі. Зараз мені згадалася історія, яка виникла цієї зими з нашою колегою. Її син, катаючись із гірки у дитячому парку, вдарився головою і отримав струс мозку, з яким його забрала швидка. Тоді колега написала про це пост у соцмережі.

І що тут почалось! Спочатку з'явився чоловічок, який немовби горлав своїми коментарями про те, що він у дитинстві падав на всі частини тіла, і це - нормально. Всі тут же почали згадувати, з яких обривів вони катались, скільки ламали лиж і т.д.

Мене це трохи обурило. Невже це - натяк на те, що нинівиросла саме в ті часи, коли діти кашні діти настільки зніжені, що через будь-які дрібниці отримують струси? Тим паче, колега писала в коментах, що у дитячій неврології - дуже багато пацієнтів, яких забрали з тієї гірки. Того вечора я поговорив з мамою - адже вона виросла якраз у ті часи, коли діти каталися з обривів у бетон. Їй така позиція теж не сподобалась: за її словами, тоді теж бували нещасні випадки. Та ж сама реакція була й нашого колеги, якому вже перевалило за 50. "Ну, раз на раз не приходится! Тогда тоже бівали такие случаи!" - згадував він.

Приблизно таку відповідь я написав тому чоловічкові - мовляв, виходить, що діти отримують струси лише через те, що вони - не такі, як старше покоління. "Я хоть где-нибудь об этом написал? Я хочу сказать только то, что за детей несут ответственность их родители! и горка тут ни при чём! Падать с санок на спину, на голову, на попу - это нормально!" - приблизно так написав він мені у відповідь. Виходить, падати на голову - це нормально, а раптом струс мозку - за це відповідають батьки.

Ще один тип, який коментував цього чоловічка, з душею згадав, як вони лазили на круті гірки, каталися до ночі, й батьки не знали, куди вони пішли на лижах. Цікаво, хто ж тоді відповідав за них? А відповіді чоловічка все так же вміщали дві протилежні речі: за дітей відповідають батьки і "укутайте своего ребёнка одеялом, привяжите к батарее и отвяжите лет к двадцати" (це було адресовано мені). Хоча я сам ні слова не сказав про те, що не можна кататися з гірок чи ще щось у цьому роді. Але ці коменти обурювали: з однієї сторони добре видно, що людина хоче звинуватити дітей і не говорить про це, з іншої - звинувачує мене у тому, чого я не говорив.

І тут мене таки "виручає" один коментатор. "Які ніжні діти пішли!" - так починався його комент. Далі він згадував, як у дитинстві вони падали з санчат і т.д. (до речі, у моєму дитинстві це теж було). Цей комент, як на мене, був несправедливий, зате людина сказала те, що думала, не приховуючись.

Словом, під постом зібралась купа дорослих дядьок, які вважали, що нинішні діти - дуже ніжні. Мовляв, от вони скільки разів падали й нічого, а от зараз дитина тільки впала - і струс. А я тим часом дізнався,  чому з "Казки" стільки дітей поїхало в лікарню. Виявилось, справа... у тюбінгу! По-перше, навідміну від санчат і лиж, він - зовсім некерований. Вилітаючи із санчат чи падаючи на лижах, дитина робить це правильно. А з тюбінга ти вилітаєш, і тут закони фізики самі вирішують, як ти впадеш. До того ж, як я сказав, керувати ним не можна.

Як виявилось, гірка у парку була зовсім не пристосованою до цього виду розваг. А от, наприклад, "гірка Кузьміча" біля театру, скільки б на неї не лаялись - вона була з самого початку розрахованою на тюбінг. Цікаво, що там "швидка" дітей не забирала, у той час як у "Казку" вона їздила доволі часто.

Отже, справа була в тюбінгу. Зате купа дорослих чоловіків безапеляційно вирішила, що діти просто стали ніжними, що вони занадто багато сидять за компами, не займаються спортом - словом, не такі, як були вони в старі добрі часи, і взагалі, арніше було набагато краще. І так і хочеться сказати тим любителям "совка": ви можете повернутись до старого життя, але не забудьте повикидати компи і смартфони, банківські картки і всі машини, крім "Жигулів" та "Москвичів". І падайте з лиж на голови чи що завгодно.