2 квітня ми відзначаємо 160-річчя від дня народження Леоніда Павловича КАГАДЄЄВА (1861–1944) – блискучого піаніста, педагога, музично-громадського діяча, роль якого в історії музичної культури Сумщини важко переоцінити.
Леонід Павлович походив із дворянського роду Савичів, родовий маєток яких – хутір Михайлівка, нині Сумського району. Після закінчення Олександрівської гімназії в Сумах юнак навчався на медичному факультеті Харківського університету і відвідував класи Імператорського Російського музичного товариства (ІРМТ), які невдовзі були перетворені в училище, а пізніше – в консерваторію. Навчався він у І. І. Слатіна, відомого піаніста, диригента, друга П І. Чайковського та А. Г. Рубінштейна.
Повернувшись 1897 року до Сум, Леонід Павлович став уповноваженим представником Московського відділення Російського музичного товариства, організував гастролі відомих виконавців: скрипалів Л. С. Ауера і Є. А. Цимбаліста, співаків Л. В. Собінова, Габріель та Емілії Крістман, піаністів Софії Метнер, О. І. Зілоті, композитора А. С. Аренського.
Леонід Павлович був у дружніх стосунках з видатними майстрами української сцени – М. К. Заньковецькою, Г. П. Затиркевич-Карпинською, братами Тобілевичами: Іваном Карпенко-Карим, Миколою Садовським, Панасом Саксаганським.
Як уповноважений ІРМТ, Кагадєєв знаходив матеріальну підтримку з боку Павла Івановича Харитоненка, – він, в свою чергу, був обраний одним із директорів музичного товариства.
Л. П. Кагадєєв багато концертував сам, акомпанував усім відомим артистам, які приїздили до Сум. Серед його товаришів – друзі Чехових: флейтист Олександр Гнатович Іваненко (уродженець с. Глибне під Сумами, який і запропонував Антону Павловичу Чехову приїхати на відпочинок до маєтку Линтварьових) та піаніст Георгій Михайлович Линтварьов – з ним Леонід Павлович мандрував по Італії та Швейцарії. Музикознавець Г. Д. Локощенко стверджував, що, за розповідями старожилів, А.П. Чехов бував у домі Кагадєєвих.
Леонід Кагадєєв плідно працював на педагогічній ниві: в гімназії, кадетському корпусі, приватній музичній школі, заснованій 1916 року піаністкою Н. О. Чуриловою – випускницею Петербурзької консерваторії. 20 листопада 1920 року у Сумах відкривається музична професійна школа, першим директором якої стає Кагадєєв. Він викладає гру на фортепіано і теоретичні дисципліни.
Леонід Павлович із групою музикантів, таких же ентузіастів, ставив дитячі і «дорослі» опери, проводив численні «народні» лекції-концерти в повітах, у Сумах. Зокрема, в 1920-х роках викладачі та учні музпрофшколи, якою керував Кагадєєв, ставили оперу «Русалка» О. Даргомижського, сцени з «Євгенія Онєгіна» П. Чайковського.
Він був освіченою людиною, володів кількома іноземними мовами, зібрав найбільшу в Сумах нотну бібліотеку, якою користувалися всі музиканти міста.
На жаль, багато сумних змін сталося в родині Кагадєєвих у 1930-ті роки. Леоніда Павловича позбавили громадянських прав, родинний будинок конфіскували. Та він до останніх своїх днів залишився патріотом рідного міста.
Помер Л. П. Кагадєєв 22 березня 1944 року, сидячи у кріслі за читанням книги. Похований на Петропавлівському цвинтарі у Сумах.
Світла пам’ять про цю обдаровану людину, подвижника музичної культури Сумщини назавжди залишиться в серцях продовжувачів його благородної справи.