Доброго дня сумському інтернет-співтовариству і не лише :-)

Сьогодні в день прощеної неділі, я прошу у Вас всіх вибачення. Я розумію, що мене зрештою Бог пробачить, бо нічого проти вашої волі і волі Божої на своїй посаді я не робив, але все-таки прошу пробачити...

З приводу ліфтової проблеми в Сумах не говорив хіба що німий. Але як завжди – плітки, некомпетентні заяви, маніпуляція даними.

Спробую прояснити ситуацію з ліфтами в Сумах на прикладі діда – власника старої «копійки», який вирішив бабу на море відправити.

Заборонила державна автомобільна інспекція (ДАІ) діду експлуатувати його «копійку» ВАЗ-2101 1980 року випуску, бо довше 25 років без техогляду не можна на ній їздити, тим більше – їхати на море. Що робити? Треба пройти цей бісів технічний огляд (ТО) на сертифікованій державою станції технічного обслуговування (СТО).

Поїхав наш дід до цієї СТО. А там йому тамошні майже державні експерти пропонують три варіанти вирішення ситуації:

1. Роби заміну «копійки» на «Lanos» і можна їздити ще 25 років без ТО, але це коштує 300 тисяч гривен.

2. Роби модернізацію свого авто – міняй двигун, ходову частину, гальмівну систему, електросистему, кузов, салон та їзди без ТО 18 років. Ціна питання – 200 тисяч гривен.

3. Або роби капітальний ремонт – заміна двигуна, ходової частини та тормозної системи. Їздити безпечно можна, але за умови толкового водія, бо електросистема не працює, як треба. Хоча і їздити всього 4 роки, але і ціна 80 тис. грн.

Дід довго розмірковував: «З одного боку, найефективніше вкладення грошей є модернізація. З іншого боку, за 4 роки може статися будь що, і гроші треба економити – і хату треба підремонтувати, у дворі треба навести лад, і онукам на школу треба щось дати, і самим на ліки треба. Та і зять, який повезе мою дружину, до цього якось ж розбирався зі старою електрикою та експлуатував стару машину».

Тому, вирішивши робити капітальний ремонт, він бере на СТО у експертів, які до речі за гроші оглянули його «копійку», дефектний акт і їде на інше СТО, тому що на першому СТО тільки експерти. Вони нічого самі не ремонтують – папірець видають. Приїхав дід до автомобільної майстерні, до речі у зятя теж така є, але зять відмовився ремонтувати дідові його авто – мороки багато. Не все так гладко відбувалось з ремонтом автомобіля, але на решті машина капітально відремонтована відповідно до вимог першої СТО.

І тут почалось найцікавіше.

Отримавши позитивний експертний висновок після капремонту, знову ж таки на першому СТО (і знову папірець за гроші, а не аби як), дід із зятем їдуть в ДАІ для отримання дозволу на експлуатацію автомобіля. А в ДАІ говорять: «Не можемо дати дозвіл на експлуатацію автомобілю, так як у вас немає аптечки, вогнегасника, а головне, не зроблена хімчистка салону». Далі – більше. Вже зять починає торочити щось на кшталт, що не можна на цій машині їздити, так, як з перебоями працює світло, «поворотники» і взагалі немає кондиціонера та бортового комп’ютера. У діда волосся дибки – про це не йшлося в дефектному акті, який зробили експерти!

Ну з ДАІ все зрозуміло. А зять? Він же постійно, до капремонту, використовував «копійку», заробляючи на цьому чималі гроші і після заробляти буде! І починає дід бігати по інстанціям домовлятись про введення машини в експлуатацію, умовляти зятя сісти за кермо цього клятого автомобіля…

А бабка (теща) так на море і не з’їздила та кляне у всьому діда…

На мою думку, в ситуації, яка склалась з ліфтами в Сумах, винні всі – і політики за популізм, і чиновники за повільне вирішення питання, і підрядники за «жгучую ненависть друг к другу», і користувачі ліфтів за те що, як завжди, чекають що прийде добрий та багатий цар-батюшка і все за всіх зробить…

* * *

[... skip ...]
Что все это значит?
Тут нужно точное определение.
И болтливая конференция работников метлы, и принудительная скребница для приезжающих — это лишь частные случаи одного печального и довольно распространенного явления: «высокой принципиальности» без признаков какого-либо дела.
Вот схема, при помощи которой любой лентяй избавляется от прямых своих обязанностей, сохраняя в то же время репутацию блестящего организатора и так называемого крепкого парня.
Задание, например, следующее:
– Подметайте улицы.
Вместо того чтобы сейчас же выполнить этот приказ, крепкий парень поднимает вокруг него бешеную суету. Он выбрасывает лозунг:
– Пора начать борьбу за подметание улиц.
Борьба ведется, но улицы не подметаются.
Следующий лозунг уводит дело еще дальше.
– Включимся в кампанию по организации борьбы за подметание улиц.
Время идет, крепкий парень не дремлет, и на неподметенных улицах вывешиваются новые заповеди.
– Все на выполнение плана по организации кампании борьбы за подметание.
И, наконец, на последнем этапе первоначальная задача совершенно уже исчезает и остается одно только запальчивое, визгливое лопотанье.
– Позор срывщикам кампании за борьбу по выполнению плана организации кампании борьбы.
Все ясно. Дело не сделано. Однако видимость отчаянной деятельности сохранена. А крепкий парень уезжает в Ялту чинить расшатавшийся организм.
[... skip ...]

«Дневная гостиница» © 1933, фельетон-очерк, Илья Ильф, Евгений Петров. Впервые опубликовано в газете «Правда» 21 октября 1934г.