У 2014 році Росія здійснила гібридну агресію проти України - причому для Кремля пропагандистська складова війни навіть важливіша, ніж мілітарна. В битві за уми людей було використано максимальний арсенал інструментів - від брехливих “новин” до хакерських атак.

Мішенню є не лише Україна, а фактично весь цивілізований світ - поступово останній був змушений це визнати. Три роки тому Європарламент ухвалив резолюцію щодо протидії російській пропаганді, адже її метою є спотворення правди і розкол серед західних держав. Одним з елементів інформаційного “щита” став проект Естонського центру східного партнерства у співпраці з CybExer Technologies та Українським кризовим медіа-центром за підтримки ЄС.

Очільник групи підтримки нашої держави Петер Вагнер стверджує - мало хто стикається з проблемами кібербезпеки, схожими на ті, що має Україна.  Європейський Союз дав дуже чіткий сигнал про допомогу, адже Київ знаходиться на передовій гібридної війни, і навіть Брюсселю є чого повчитися  - наголошує голова представництва ЄС Матті Маасікас. За його словами, нове керівництво готове продовжити курс на співпрацю з ЄС - тож зміни зовнішньополітичного курсу не очікується. А саме це є одним із головних завдань Росії.

Директор ECEAP Герт Антсу зазначив - “Оскільки військові гібридні загрози, як правило, посилюються в часи виборів, підтримка Євросоюзу для України була особливо важливою в 2019 році, коли відбулася не одна, а дві значні кампанії, президентська і парламентська”. Для Естонії ця тема вкрай важлива - кремлівські хакери атакували її задовго до Криму і Донбасу. Тож з 2008 року саме в Таллінні діє кіберцентр Північноатлантичного Альянсу. Ще серйозніші висновки Захід зробив  з українських уроків, посиливши кібербезпеку.

Та відомо, що порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих. Як заявив начальник Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформбезпеки СБУ Микола Кулешов, лише з початку року нейтралізовано близько 300 кібератак. Цілі хакерів - об’єкти критичної інфраструктури та отримання доступу до таємної інформації. Зокрема, під час виборів під ударом опинився сервер Центрвиборчкому - тож важливо не тільки вдосконалити захист, а й повністю відмовитися від російських програм у державному секторі.

Однак чим їх замінити? Адже власні розробки в Україні практично відсутні. А рівень вітчизняних спеціалістів поки що недостатній, аби належно конкурувати з іноземними хакерами - каже голова Державного центру кіберзахисту Микола Худинцев. Регулярно проводяться кібернавчання, але тільки цим проблему не вирішити - відверто замалий рівень оплати не дозволяє залучати висококваліфікованих фахівців.

А голова Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації Валентин Петров підкреслює - комунікації мають перебувати під цивільним контролем європейського зразка, а не військовим. У тій же Росії цією сферою “опікується” ФСБ, що неминуче призводить до зниження суспільної довіри. “Ми випробувальний майданчик для потужного противника, що має сучасну зброю і спеціалістів, але протистоїмо йому на рівних” - запевнив Петров. 

З тим, що Україна стала тренувальним майданчиком для російських кібератак, погоджується і представник CybExer Technologies Мерле Мегре. Великої шкоди вони завдали у травні 14-го на виборах Президента, адже сайт ЦВК тоді навіть не був серед пріоритетів інформаційного захисту. За словами екс-очільника Державного центру кіберзахисту Романа Боярчука, тільки під час голосування були тисячі інцидентів.

Цього року рівень безпеки був значно вищий, але це не значить, що обійшлося без зовнішнього втручання. Зокрема, зафіксовано атаки  угруповання “DragonFly”, відомого зламуванням американських енергетичних  мереж. За словами голови громадянської мережі “ОПОРА” Ольги Айвазовської, метою подібних нападів є не стільки викрадення інформації, скільки посилення недовіри до офіційних результатів виборів і дестабілізація ситуації.

Нова українська влада всіляко демонструє, що усвідомлює важливість сучасних технологій - “Держава в смартфоні” вже стала мемом, а у вересні Кабмін створив Міністерство цифрової трансформації. Зокрема, Київ використовує й досвід Естонії, яка має найдосконалішу в світі систему електронного урядування.

Але як свідчать попередні реформи, дуже часто все обмежується красивими гаслами і зміною вивісок. Показуха ж у сфері кібербезпеки надто дорого обходиться у ХХІ столітті. Особливо для України, що вже пережила численні віртуальні напади на стратегічні об’єкти - від сайту ЦВК до диспетчерських обленерго. Росія витрачає на інформаційну війну мільярди доларів - зрозуміло, що “кількістю” її не здолати, тож лишається брати якістю.