Анекдот в тему. Російською, для розуміння контексту.

Психбольница. Пациент жалуется врачу:

- Доктор, Наполеон в меня стулом кинул

-И вы в него киньте

-Не могу, он у меня – жидкий.

Анекдот ілюструє, що усі узагальнення при аналізі будь чого – недоречні і можуть привести до небажаних наслідків.

Мій знайомий дуже погано ставиться до Януковича та Тігіпка. Свою нелюбов до політиків він переносить і на людей, які за них голосували, не розбираючись в мотивах, узагальнюючи. А хто ж за них голосував? Розберемось. Щоб спробувати зрозуміти мотиви цих людей.

Перша категорія виборців Януковича, і на жаль велика – це люди, для яких Україна - пустий звук. Вони не прийняли незалежність України. Вони хочуть жити в СССР, або його продовженні - Росії. Їх батьківщина – від Калінінграда до Владивостока.  Ці люди в побуті такі ж як і ми, не кращі й не гірші. Вони вірять в Бога, виховують дітей і хочуть їм щастя. Вони часто або етнічні русскіє, або мають родичів у Росії.Або ж це колишні українці, які служили в Радянській армії чи органах. Їм дуже важко змиритися з тим, що сенс всього їх життя – служіння великій країні - це примара. Визнати, що жив даремно – важко. Для всіх цих людей максимально допустимою для сприйняття ця територія лише як малоросія – південно західна окраїна Росії, з галушками, шароварами і гопаком. Історія для них – це 600 річний процес, під час якого і в результаті виключно справедливих і оборонних воєн московське князівство розляглося на 1/6 частину земного суходолу. Української нації для них не існує, є лише нерозумні хахли як частина рускава міра. Всі хахли  або розпропаговані бандєровцамі (це щось на зразок людожерів), або тупо куплені за сто баксів американцями, як малі діти повиходили на майдани у 2004. Знайте, безпосередньо вас вони можуть любити, поважати, хоч ви і українець. Повторюю, більшість з них неагресивна, навіть більше того, інколи вони свої погляди не афішують. Найбільш агресивні з них – якраз люди з українськими прізвищами. Отут комплекси випирають, бо право бути русскім треба вибороти. У 1993 році в Російській думі український прапор порвав чувак з прізвищем Лисенко, зараз найагресивніший українофоб - Левченко. Резюмуємо: ця група людей ментально чужа українцям і завжди буде голосувати за сили, які декларують (і демонструють) настрої об’єднання з Росією.

Друга велика група прихильників Януковича – це вірні православної церкви московського патріархату. Цих людей голосувати закликали священики. Всі питання тут до пастирів, а дискусії -  до принципу невтручання держави до церкви, і церкви в політику.

Третя група – це ті, кого образили помаранчеві. Треба визнати, що у 2005 році викинули з управлінських структур дуже багатьох хороших професіоналів. Разом з ними – чимало негідників. Ці люди затаїли злість, і зараз вимагають крові та бонусів за втрачені 5 років. Саме вони зараз, здійснюючи вендету, множать ряди ображених регіоналами, які через 5 років зроблять чергову чистку.

Споріднена з нею група – члени команд. Або працюють, або вбудовані у вертикаль якихось бізнесів, пов’язаних з партією регіонів. Це елітні частини, гвардія і гордість регіонів. У них ресурс, причому не тільки фінансовий. Ці люди зі зв’язками. Щоправда, більшість із них – зі старої управлінської школи, і їм не вистачає креативу. Зате вони спаяні дисципліною і є готовими консорціумами. Їх батько – Янукович. Поки він є – вони цілісність. Не буде його – ці групи вступлять в смертельний бій один з одним під любими знаменами.

 Велика група людей, які голосували за Януковича – це сильно розчаровані. Просто розчаровані на вибори забили, а цих – допекло. Вони так і не дочекалися кращого життя, а тут обіцяють покращення життя вже сьогодні. Ця категорія – песимісти. Вони завтра вже не проголосують за ПР, а віддадуть голоси новим лохотронщикам.

Не плутати з ними тих, кого допекла особисто Юля і її м’яко кажучи неправда у стосунках і обіцянках, ті кому набридла її харизма, ті кому дошкуляла її жіноча краса (зустрічав і таких).

І нарешті, остання категорія  – це куплені. Подекуди, переважно в сільській місцевості, голоси бомжів, п’яниць, інших декласованих елементів тупо куплялися. Помаранчеві цим методом гребували, а регіонали – не завжди. Наприклад, я особисто знаю два випадки: у Тростянецькому і Білопільському районах.

Власне це все, хоча необхідно сказати, що можна в окрему категорію виділити людей, які самі не приймали рішень, а йшли голосувати «як скажуть» родичі.

Електорат Тігіпка схожий на електорат Януковича. Більшу половину його складають перераховані у Януковича категорії, з тою лише різницею, що цим людям соромно було голосувати за колишнього з/к та любителя Анни Ахмєтової. Це російськоорієнтована інтелігенція. Це тверда і постійна електоральна база Тігіпка.  Інша велика частина, не врахована у вищеперерахованих групах – це представники малого бізнесу. Ця група була з ним у січні. Але зараз, після того обурення з податковим кодексом, люди полишать Сергія Леонідовича. І нарешті ще одна велика група його вчорашніх прихильників – люди які вірять телевізійним рекламам і їх політичним версіям, зокрема про Сильну Україну, люди, які завжди пробують вгадати де кулька у наперсточників. Категорія цих людей стала, а у Тігіпка розводити лохів виходить краще всіх.

Ось ці люди зробили Януковича президентом. Проте, цих людей в Сумській області замало, щоб «зробити» регіоналам місцеві вибори.