Як дбаєш те і маєш

ПЮрЕ, литературный проект
Елена Чернова 10 октября 2024 в 12:50
Канів
Публіцистика Українське прислів'я: "Як дбаєш, те і маєш", наводить на думку: чому з нами, громадою України, віковічно щось не так? Чому віковічно нас топчуть та вбивають інші народи? Чому ми так недотепно, ницо, жахливо безпечно дбаємо про свою землю і про себе?! Чи нам від природи чогось не вистачає задля розумного правління та господування у своєму краї?! Як писав Тарас Шевченко: Там розвіялась, гарцювала Козацька воля, Там шляхтою, татарами Засідали поле, Засівала трупами поле... Шевченко пише - "козацька воля розвіялась". Тобто, не здолала ані татар, ані ляхів. Може, Поет даремно весь час мріяв, щоб Україна повстала, об'єдналась та здолала ворогів, здобула волю та відродилася для щастя? Але ж цього й досі не сталося, то чому? Ось Шевченко пише про наших козаків таке: Поникли голови козачі, Неначе стоптана трава, Україна плаче, стогне плаче, За головою голова Додолу пада. Кат лютує... Пройшли століття, а де ж велика національна єдність козаків? Де сила силенна козаків, що стоять разом на кордонах, на землі, могутньо, братньо, непохитно? Де єдність, яку не можуть здолати ані татари, ані ляхи, ані турки, ані москалі? Шевченко звертається до невідомих героїв, які таки виборюють в Україні і правду, і честь народну, і волю, але хто ж ці герої? Хто вони - якщо віковічно на нашій землі лютує ворог? Це міф, мрія? І вам слава, сині гори, Кригою окуті, І вам, лицарі величні, Богом не забуті. Так, народ, козаки та козачки, як лицарі, борються з ворогом. Але тоді, коли вже ворог прийшов під самі стіни, до самого серця. Кобзар роздумує над тим, що народ весь час спить, бо не дбає про свою безпеку, про свою землю, живе бездумно, як раб. Але що змінилося? Зараз думки людей якось об'єднані? І по першій тривозі громада збирає нараду? Як пише Кобзар: Не хотілось в снігу, в лісі Козацьку нараду З булавами, з бунчуками Збирать на нараду. Так, сьогодні народ знову спить, мовчить, нараду козацьку з булавами збирати не бажає, бо "не на часі". ...Кругом неправда і неволя. Народ, замучений, мовчить. Це пише Шевченко. Так чому ж народ мовчить, якщо замучений? Він слабкий? В нього немає ніякого життєвого духу? В чому справа? Оглухли, не чують, Кайданами міняються, Правдою торгують.. Так і є сьогодні. Корупція процвітає. Без усіляких перепон Громади. ...Орють лихом. Лихом засівають. А що вродить? Побачите, Які будуть жнива! Бачтмо, які жнива вже понад тридцять років. Але замість того, щоб зібрати Козацьку нараду з булавами, та розігнати дурну владу, злочинних корупціонерів, народ волає: Слава Україні. Україна понад усе! І що? ...Кричите, Що бог создав вас не на те, Щоб ви неправдою жили, І хилитесь, як і хилились... Шевченко мріє, що народ прокинеться: Та неоднаково мені, Як Україну злії людей Присплять, лукаві, і в огні, Її, окраденую, збудять. Зараз саме той час, коли народ в огні, в крові, окрадений. І що ми бачимо? ...Поле, засіяно трупами з 14го року... ...За головою, голова Додолу пада... Кричимо: Слава Україні! Героям Слава! ...І народ, замучений, мовчить...

 
14
Комментариев
0
Просмотров
327
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.