Старшому поколінню добре відоме прізвище генерала Власова. І мало кому відома його біографія. Генерал був бойовий. Він був радником в армії Чан Кай Ши у Китаї.  Його четвертий мехкорпус вдало воював у червні-липні 1941. Як командувач 37 армії він прославився, захищаючи Київ.

У вересні-жовтні його бойова група прорвалася до своїх, коли навколо була паніка і червоноармійці здавалися тисячами. У контрударі під Москвою його 20 армія визволила Волоколамськ, Ясну Поляну.

Уперше у цій війні у лютому 1942 року 20 армія на річці Лама провела ідеальну наступальну операцію із застосуванням кращих тактик Вермахту. Власов вважався одним з кращих генералів РККА.

Та люди у більшості своїй знають Власова як людину, яка  здалась у полон та перейшла потім на бік Гітлера і зробила зрадниками 700 тисяч росіян. Власов – синонім зради у ХХ столітті. Мало бути професіоналом, треба не зраджувати.

Основною виборчою технологією майбутніх виборів є тотальне вербування Партією регіонів лідерів громадської думки. Для того, щоб висунути їх в місцеві ради або на мерів. Для цього використовуються методи кнута і пряника. Когось заохочують, когось залякують. Ви директор підприємства? Вам не віддадуть ПДВ, а значить ви не зможете розрахуватися з робітниками.

Ви директор школи? Вам не передбачать бюджетних коштів на ремонт спортзалу, або не поставлять комп’ютери в школу. І пропонують альтернативу. Вступайте до реальної партії, і збудуться усі ваші мрії. Ви мер найкрасивішого міста над Сулою чи Ворсклою і хочете пройти знову? Вас підтримає партія.

Треба тільки слухатись і кричати ура. Ви депутат обласної ради від опозиційної партії «Батьківщина»? Зрадьте Батьківщину і вас поплескає по плечу сам губернатор.

Здається, виходу немає. Але це тільки на перший погляд. Насправді, мотиви наших вчинків лежать на поверхні.

Нам або страшно втрачати соціальний статус, або жаба душить випасти з «нормальних тєм і раскладов», які пропонують «реальниє данєцкіє пацани», що за іронією долі керують в області і Україні. Звичайно, ніхто не хоче втрачати роботу, бізнес. Але тут є одне але.

Не соромно потрапити в полон, особливо коли на вас спеціально полюють. Соромно потім піти прислужувати окупантам.

Чи скажіть, хтось з них не знає, що цей режим антиукраїнський? Коли здали флот, Янукович з Тігіпком пояснювали: це щоби газ не подорожчав.

А газ подорожчав! Цей режим є антинародним по відношенню до всіх народів, що проживають в Україні. Спитайте у жінок, яким зараз 54 роки – яку і коли їм обіцяють пенсію після «Покращення життя вже сьогодні»? Спитайте тих, хто одягається в секонд-хендах (бо більше ніде), що збираються ліквідувати – в чому вони будуть ходити завтра?

У 1941 році, коли до нас прийшли німці, дехто пішов служити в поліцію або працював в окупаційній адміністрації. Когось заставили, комусь треба було годувати дітей, хтось образився на совєцьку владу.

Звісно, при будь-якому режимі треба вчити дітей і лікувати людей.

Проте люди їм все простили, а часто і дякували, бо від своїх у німецькій владі люди отримували допомогу – їх рятували від вивезення в німецьке рабство чи допомагали вижити. Але були «свої», які стріляли сусідів.

І цим пощади не було, народ їм не вибачив.

Зараз потрібно усім, хто розуміє, що Україна над прірвою, говорити людям: вас мордують вступати до Партії регіонів? Страшно відмовитись? Ідіть в комісії, агітатори, чи що ще вони для вас видумають. Але йти в депутати від регіонів і з серйозним виглядом агітувати – то вже гріх перед дітьми.

Висновок. Вас пресують? Ви не можете відмовитись, бо вам є що втрачати? Тихенько шепніть своїм: «Я в полоні». І люди вас виручать – просто не проголосують. Інакше – рано чи пізно доведеться відповідати – перед совістю, народом чи божим судом. А з полону можна повернутись.

А зрадників жде зневага людей. Я сам знаю, як це важко – вистояти проти єзуїтських методів. Але я знаю про те, яка потім гордість за себе – що я вистояв і не зламався.

Як колись генерал Карбишев, який навіть полон зробив подвигом.

Віктор Бобиренко, втік з полону