Штайн не правий. З претензією на "умность", але насправді із-за таких і творять чучела з нормальних студентів. Брєд. Пункти, не пункти. Не хочеться і говорити. Це відробляння грошей ПР. Або ця людина ніколи не жила в гуртожитку. Такі типу "правильні" і "законослухняні" самі зламані і виховують рабів
Штайн. Тобі навіть страшно назватись власним імям. Рабство - це назавжди. А дівчата молодці. Вони рабами не будуть. Пиши далі невідомий раб.

1. Щодо часу їх приходу і записів у журналі. У першому повідомленні, пан Бобиренко зазначив, що дівчата домовились, що прийдуть в гуртожиток о 2-й ночі. А прийшли - о 2.30. Тобто "запис у журналі", чи попередження вахтерки вони зробили, і їм дали згоду прийти до 2.00. Вони прийшли? Ні. Подальші дії вахтера регламентуються пунктом 30. (доречи ви не надали точного формулювання, у моєму колишньому ВУЗі воно звучить, як "вхід до гутрожитку після 23.00 заборонено"). Тобто їм дали час прийти до 2.00 - вони не прийшли. А раз не прийшли - значить вхід заборонено. Все згідно інструкції.
2. Щодо безпеки. То це поняття відносне і розмите. Однозначно стверджувати, що недопуск до гуртожитку загрожує безпеці - не можна. Та й треба читати чітко що написано. Але однозначно одне: допуск студентів до гуртожитку після дозволеного і погодженого терміну - прямо суперечить інструкції. І не пустивши їх - вахтер чітко дотримувалася прямого і явного пункту інструкції. Якби пустила - то явно порушила б даний пункт. І це факт. А слова про "незабезпечення безпеки недопуском" - лише чиясь вільна трактовка.
3. Щодо закону. То положення про гуртожиток затверджується самим навчальним закладом. У нас затверджувалося директором. І в навчальному закладі діє саме це, затверджене положення. А ні які там "типові" рекомендації. І студенти, коли заселялись, погоджувались саме з затвердженим у ВУЗі варіантом, а не з якимись там "типовими положеннями". Якщо не подобалося - ніхто не силував там жити.
4. Щодо візиту в кімнату. Запитав у юристів: щоб зайти до приміщення - ордер має бути на ім'я тої особи, в чиєму володінні знаходиться дане приміщення, а не тої, що там прописаний чи тимчасово проживає. Студент не має права володіння кімнатою. Якщо я здаю комусь квартиру, то право володіння до нього не переходить. І для того, щоб мені зайти до моєї квартири - ніякого ордеру не треба. Так само і коменданту до кімнати, якщо інше не передбачено правилами користування чи договором оренди.
5. Щодо навчання бути громадянином. Якщо завтра вас затримають за носіння камуфляжу, ви також будете вимагати звільнення з лав правоохоронних органів інспектора, який це зробив, на основі висновків "правозахисної групи", що, мовляв, той закон порушує Конституцію? Висновок "правозахисної групи" дозволяє вам порушувати закон?
Так от якщо ви прагнете жити в демократичній правовій державі, і наводите як приклад інституції західних країн, то маєте розуміти, що вчити треба, в першу чергу, поважати закон і діяти передбаченими законом методами. Якщо "законом" (місцевою інструкцією, не суть) передбачено заборону на вхід до гуртожитку після 23.00 і вам це не подобається - то це не дає вам право порушувати цей "закон". Навіть якщо якийсь один "закон" протирічить іншому, чи навіть Конституції - то це не значить, що його можна порушувати. Є суд, як правова інституція, в компетенцію якого входить вирішення спірних питань. Вам не подобається закон? Він чомусь суперечить? Ну то ідіть в суд і доводьте там свою позицію та домагайтеся скасування того закону. Хіба не це є єдиною демократичною правовою процедурою?
6. Такулу щодо понять: я не юрист і пишу літературною, а не юридичною мовою. Тож давайте конкретно, що не так я сказав? Щойно ходив до юристів, уточнив: кімната в гуртожитку не може знаходитися у володінні студента, що її тимчасово знімає, навіть якщо він там прописаний. Тому застосування вищезгаданої статті Конституції з цього приводу - недоречне.
7. Щодо "аноніма". Наразі я висловлюю свою особисту думку, як громадянин міста. Вам незручно спілкуватись з громадянами? Чи щось змінилося б, назвись я не Штайном, а Василем Петренком? Ми тут ділимось думками та обговорюємо позиції, а не особистості дописувачів.
І це вже, як то кажуть, оффтоп. Якщо хочете поговорити на цю тему - то давайте трішки в іншому місці.
8. І останнє. Щодо "мажорів", то як раз саме такими діями ви і виховуєте у підростаючому поколінні тих "мажоров-беспредельщиков". Коли за ним стоять круті батьки (чи група "правозихисників", не суть), а значить йому все можна на світі, і чхати він хотів на правила, закони та порядок.
Товаріщу Ландику не сподобалося, як йому відповіла дівчина - він, "маючи самоповагу, не знищену соком", захистив власну гідність. Ландику старшому не сподобалося, що його зупинив ДАІшник, тому його охоронець захистив "не знищену совком" самоповагу "патрона". Групі дівчаток не сподобалося, що їх затримала вахтерка, тому вони захистили власну "не знищену совком" самоповагу.
Як на мене - то це випадки з одно розряду. Просто перші два, звісно, більш яскраво підкреслюють життєву позицію їх авторів, але останній - це впевнений крок на прямій стежинці до перших двох.

Вот это и напрягает. Вообще вся эта история напоминает мне знаменитый роман Фёдора Михалыча. Там тоже все жалеют всех: убийцу Родю Раскольникова, проститутку Соню, папашу ейного алкаша и даже старого развратника Свидригайлова. Только вот двух бабушек им не жалко. Потому что причём тут жизнь и судьба отдельной бабушки когда молодые решают вопрос: твари ли они дрожащие или ПРАВО имеют?

Ось ми достукались до головного.
Треба провести круглий стіл у місті і у кожному вузі окремо, щоб напрацювати спільні стандарти, а потім розвивати з цього традицію. Хто і як має себе вести. а потім вже у вузах потрібно провести семінар для комендантів і вахтерш: як і на що реагувати.
Щоб не глупа бабуля була винувата.
Але стандарти мають бути не совкові, а європейські.
Я був у Оксфорді. там вахтерш немає взагалі. Турнікет, який відкривається карткою-пропуском. Але там є мобільна охорона студмістечка (на мотоциклах), яка реагує на нестандартні ситуації за викликом студентів (своєрідна місцева 911).
Ми з товаришем зайшли в кампус, попили пивка в його кімнаті(і ніхто нас не ганяв). я власне і не помітив ніякої охорони і всяких там "соколів".
Ігорю Касьяненко: самоврядування - це коли ми самі врядуємося в гуртожитку (від слів гуртом жити). Бабуля-вахтерка, коменда, ректор, охоронці в общазі не живуть. Так і нєфіг їм влізати в спільне життя (гуртом житок) тих, хто вміє сам врядуватися.
Роль вузу - навчити студентів не тільки бути географами чи філолгами чи математиками, а й бути громадянами, які вміють самі врядуватися. Вуз цього не робить. Тому бабусі. яких ніхто не вчив елементарним поняттям (теж пробой вузу)як мають жити студенти і творять несвітенне.
А бабусю мені не жаль. Повторюю. Вона - сестра Гітлера. Тому що лише сестра гітлера могла залишити студенток восени ночувати на роменській. Я просто не люблю фашистів, якої б нації вони не були.

Абсолютно солидарен. Более того, мы имеем классический случай переваливания с больной головы на здоровую. Руководство вуза дало неясные инструкции вахтёрке, а потом её же за это и наказало.

Согласен что студенты имеют право восколько хотят возвращаться в оплачиваемыми ими комнату , но бабулю жаль - нашли крайнюю.

Ну это спорный вопрос. 20 лет беспредела под названием НУ проехались по самоуважению и моему и меня окружающих гораздо большим танком, чем последние тридцать лет СССР.
Насчёт урока для девочек-студенток я понял. А почему ты ничего не говоришь о судьбе, слезах и горе в порядке показушной казни уволенной вахтёрки?

Вместо кошмаров по ночам, девочки не только получили полезній навік, но и подали ПРЕКРАСНІЙ пример другим.
под "другими" я имею в виду, и студентов, и ректоров, и комендантов общежитий, и вахтёров всех мастей.
И действительно считаю єтот урок ПРЕКРАСНІМ.
Єто именно то, чего не хватает многим и многим людям, самоуважение которіх навеки уничтожено СОВКОМ

да Игорь, такие училки смогут научить детей главному: уважать себя и отстаивать свои права. А другие, которіе всю учёбу в университете лебезили перед всеми (от ректора до вахтёра) могут научить только стоять на коленях и помалкивать.