Євген ВелесЄвген Велес 30 марта 2013 в 17:32
Мої долоні розгорнуті,
Та чи се того варте
Твої очі сумні, вуста тишу журять.
А мої слова нічого не варті.
Ти не розлючена, та осоромлена.
Тим, що у запалі казав.
Чи мене життя дістало,
То може – не факт,
Скоріш тебе дістав.
Та солоні сльози вже не проллються.
Я навчився тримати печаль.
Як згадую тебе. Лише гірко сміюся.
Та то лише.. тебе трохи жаль.
Та не сьогодні.
За порогом залишив печаль.
Тепер прийми мої долоні,
Нехай світло в очах не згаса.
Скоріш потемніють мої очі.
Ніж стане черствою твоя душа.
А інше не має значення…
Що буде. Те й буде..
Наше майбуття.